Богдан Токар: «З Мессі та Рікардіньо в мене спільні тільки дві речі»

0
1367

Фактично перехідним в кар’єрі Богдана Токара став сезон-19/20, бо після багатьох років, відданих футболу, молодому гравцеві довелося опановувати тонкощі іншого різновиду гри в м’яч – футзалу. Як це все давалося, чому в нього не пішло в ФК «Львів», про це в інтерв’ю 18-тирічного гравця прес-службі СК «Сокіл».

– Богдан, як і багато інших гравців в командах Екстра-ліги, в футзал ти прийшов з футболу. Пам’ятаєш, в якому віці і як взагалі в твоє життя прийшов футбол?
– Футбол для мене розпочався з шести років. Саме з цього віку я почав тренуватися в місцевій футбольній команді «Самбір». Туди я прийшов разом з кількома товаришами з мого класу. Якось так вийшло, що в мене майже одночасно почалися школа і футбол. Коли я був ще меншим, мене тато багато брав на свої ігри за ФК «Львів», коли вони ще в вищій лізі грали. Я їздив майже на кожний домашній матч. Тому мені вже з раннього дитинства подобалося дивитися футбол, а потім вже і грати.

– Що, або які події, згодом вплинули на те, що ти зробив вибір на тому, що футбол має стати справою твого життя?
– З 13-ти років я вже був в ФК «Львів». Це вже була професійна команда, в якій дітей готували до того, щоб вони були професійними футболістами. В структурі цієї команди я був протягом п’яти років.

– Як ти опинився в полі зору футбольного клубу «Львів»?
– Були перегляди, набирали дітей. Я поїхав, і можна сказати, що підійшов. Потім поїхав за збір з командою, після якого там і залишився.

– На сайті Української Прем’єр-ліги є твоя статистика у ФК «Львів» в чемпіонаті-18/19 серед команд U-19. Ти був в заявці в трьох матчах, але жодного разу не виходив на поле, навіть на заміну. Є в тебе якесь власне розуміння, чому статистика не така велика?
– Можу припуститися, що через те, що тоді той чемпіонат був більше серед гравців 2000 року народження, а я був на рік молодший. Старшим тренером був той, хто вів як раз 2000 рік народження, і він більше довіряв «своїм». А, можливо, я просто був слабшим за думкою тренерів.

– Перехід з футболу в футзал – це для молодої людини, як ти, важливе рішення. Як ти до нього прийшов?
– За футзалом я слідкував і раніше, тим більше, що батько на той час вже працював в «ЛТК». А тоді, навесні 2018 року, в мене було відчуття, що в мене в футболі якось не виходить. Треба було спробувати інше, футзал, як гра, мені подобалась, тому і вирішив себе спробувати в ньому.

– Раніше, в дитячі роки, з футзалом десь мав можливість познайомитись?
– Взимку багато різних турнірів проходило в залах. Але це не можна було називати футзалом, скоріше, просто грали в футбол в залі. Або просто тренування в залах.

– Львів на початку десятих років був дуже футзальним містом, навіть одразу чотири команди грали в вищій лізі. В дитинстві доводилося бувати на футзалі в «Галичині»?
– Ні, жодного разу не був. Дивитися футзал регулярно я почав, коли команда «ЛТК» була в Луганську, і в ній помічником Романа Миколайовича Ковальчика працював мій батько.

– Якісь матчі чемпіонату України з минулого запам’яталися? Можливо, хтось з гравців чимось вразив?
– Запам’яталися матчі за участю харківського «Локомотива», з «ЛТК» в нього завжди були цікаві ігри. «Локомотив» був фаворитом в цих матчах, але були такі матчі, коли «ЛТК» перемагав, але про рахунок зараз не пригадаю. З того складу «ЛТК» потужно грали Володимир Разуванов, Артем Рось, «забивним» був Богдан Свиридов. З інших команд тоді більше запам’ятався Микола Білоцерківець.

– З того часу, коли ти вже в «Соколі» опановував футзал, як швидко ти почав розуміти, що футбол та футзал – це різні види гри в м’яч?
– Майже з перших тренувань. Футзал – це і обмежений простір, треба швидше приймати рішення, більш динамічна гра, дуже швидко змінюється ситуація на майданчику. Тому перший час дуже важко було перелаштовуватися.

– Передсезонні матчі «Сокола» в Бельгії, Чехії та Польщі стали для тебе першим серйозним випробуванням. Які враження залишилися від матчів з таким командами, як «Галле-Гоойк», «ЕРА-ПАК» чи таж «Барселона В»?
– Звичайно, з такими командами було дуже цікаво грати. Це команди дуже високого класу. Але я тоді ще тільки починав, тому ігрового часу було не так багато. Але оскільки ті матчі були для мене першими, то я їх буду пам’ятати довго. В «ЕРА-ПАКу» вразив бразилець Евертон, індивідуально дуже сильний гравець.

– В передсезонний період «Сокіл» виглядав доволі непогано, але в чемпіонаті, як то кажуть, не пішло. Твоя думка, чому команді не вдалося виконати хоча б проміжне завдання – вийти до шістки?
– Думаю, що в нас в чемпіонаті вилазило багато дитячих помилок, це майже в кожному матчі. Їх робив практично кожний з нас, і все це завдавало шкоди результату. Як виявилося, в Екстра-лізі таких помилок не можна було припускатися, і суперники все це використовували. Не вистачало і індивідуальної майстерності багатьом з нас. Якщо по тактиці ми старалися виконувати те, що нам казав Роман Миколайович, але майстерність не дозволяла реалізовувати те, що ми створювали біля чужих воріт.

– Такий невтішний підсумок чемпіонату хлопців, твоїх партнерів по команді, розлютив? Як відчуваєш?
– Звичайно, що всі засмучені таким результатом, поразок було багато. Але вважаю, що в наступному сезоні ми вже не маємо права на таку велику кількість помилок, та і в індивідуальному плані за рік ми стали сильнішими, а до початку нового сезону ще буде час, щоб додати.

– Ти дуже довгий час ніяк не міг вразити ворота суперників. Це тебе, як іноді кажуть, не напружувало?
– Насправді, мені в кожному матчі дуже хотілося почати забивати. Тим більше, що в кожному матчі в мене був, як мінімум, хоча б один непоганий момент. Але ніяк не вдавалося. Лише ближче до завершення першої частини чемпіонату таки вдалося забити і в Кубку України, і в чемпіонаті.

– Два м’ячі за сезон – зрозуміло, небагато, тим не менш, надалі вже чужі ворота не лякатимуть?
– Два голи за рік – це дуже мало, щоб допомагати команді перемагати. В наступному сезоні хотілося б… Не те, що хотілося б, а думаю, що заб’ю набагато більше.

– Зараз, як ніколи, у футболістів, спортсменів, дуже багато вільного часу. Що корисного для свого розвитку вдалося зробити за місяць, протягом якого ти на карантині?
– Стараюсь підтримувати форму, бігаю, є де попрацювати з м’ячем. Почав читати книжку «Футбольний тренер». На дозвіллі є час переглянути якісь фільми. Дуже нудно в цілому сидіти вдома, дуже хочеться вже повернутися до тренувань. Окрім того, я навчаюся на другому курсі Кам’янець-Подільського національного університету, зараз в нас йде дистанційне навчання.

– На завершення, кілька бліц-питань. В нещодавніх двох футбольних дербі «Карпат» та ФК «Львів» за кого вболівав?
– За ФК «Львів».

– «Ліверпуль», «Баварія», «Ювентус», «Барселона» – хто більше до вподоби?
– З дитинства вболіваю за «Барселону», але і дуже подобається гра «Ліверпуля» в останні два роки.

– Улюблені:
… футболіст
– Мессі.

… футзаліст
– Рікардіньо.

… книга
– Сподобалися книжки про Гарі Поттера, нещодавно прочитав дві частини.

… кінофільм
– «Троя».

… кіноактор
– Такого немає. Знаєте, я дивлюся фільми, але не особливо звертаю увагу, хто там в ролях.

– Мессі чи Рікардіньо – хто крутіший?
– Мессі в футболі, Рікардіньо в футзалі. Кожний найкрутіший в своєму різновиді футболу, в своїй справі.

– А що спільного в них та Богдана Токара?
– З Мессі та Рікардіньо в мене спільні тільки дві речі: кожний з нас шульга, а ще всі ми невеличкі на зріст. Більше нічого.

– В якому році чекати від тебе першого хет-трика?
– В 2021-му.

– 31 грудня 2021 року?
– Будемо сподіватися, що раніше.

– І ми разом з вболівальниками також будемо. Тому бажаємо тобі гідно пережити поточний складний час, і після того, як він спливе, з новими силами потужно взятися за вихід на більш високий футзальний рівень.
– Дуже дякую.

Прес-служба СК «Сокіл»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ