Микола Сохорук: «В нашій роботі треба якомога більше уваги приділяти дитині як особистості»

0
539

Тренер ДЮСШ «Спортлідер+» Микола Сохорук, який працює з дітьми 2006-07 років народження, в інтерв’ю клубній прес-службі СК «Сокіл» розповів про тонкощі тренувального процесу дитячих команд та поділився досвідом роботи зі своїми підопічними в позатренувальний час.

– Микола Григорович, як довго Ви ведете групу дітей цього віку?
– Вже 3 роки. Пам’ятаю їх ще зовсім маленькими. Цю групу починав вести Олександр Михайлович Бондар і пропрацював з ними один рік, а потім передав цю групу мені. Процес дуже цікавий: діти ростуть, підростають, дуже цікаво, як вони оволодівають та здобувають навички, з кожним днем починають все краще й краще і працювати з м’ячем, і думати на футзальному майданчику, як взаємодіють командно, як працюють індивідуально.

– З того часу, як Ви вперше набрали групу дітей 06-07 років, наскільки суттєвими в ній були зміни?
– Так, ротація дітей була. З першого складу лишилося десь чоловік 10, а ще приблизно 10 чоловік нових до них додалося. За останні рока півтора, можливо, два у мене більш менш стабільний склад.

– При формуванні групи які були основні принципи: Ви приймали всіх охочих чи були якісь критерії, за якими було сито відбору?
– Спочатку ми приймали, хто приходив, і передивлялися. Але з кожним роком і діти ростуть, і вимоги ростуть до нашого клубу. Згодом діти, які не досягали потрібного рівня, або, можливо, не хотіли працювати в нашій структурі, вони самі по собі відсіювалися. А ті, які працювали, щось показували і росли, то вони на теперішній час зараз і працюють.

02.Sokil-2006-07

– Чи є у Вас якісь обмеження по кількості дітей в групі? Умовно кажучи, якщо раптом Ви десь побачити майбутнього Рікардіньо, не призведе це до того, що комусь доведеться сказати «до побачення»?
– Як правило, я і батькам, і дітям кажу, якщо ви будете працювати, будете на тренуваннях викладатися на всі 100 відсотків, то ви будете грати. Для цього треба багато і багато працювати. Але у мене нещодавно прийшов хлопчик з ДЮСШ №1, дуже хороший, він зараз працює, і суттєво виріс буквально за півроку. За цей час він багато чому навчився, і для себе взяв, і він хоче працювати. Є хороші, прекрасні діти, які хочуть до нас приходити. Будь ласка, ми всіх запрошуємо, ми всім будемо раді, ми всім дамо свій шанс.

– Загалом, на що Ви звертаєте увагу, щоб оцінити перспективи тієї чи іншої дитини в майбутньому стати вправним футзальним гравцем?
– Як правило, спочатку такий критерій, щоб був хорошою, працелюбною дитиною, щоб був дисциплінованим, не запізнювався, постійно тримав себе, так би мовити, в кондиціях, не забував ні форму, ні ігрове взуття. Після цього звертаємо увагу на фізичні кондиції: на спритність, на гнучкість, дивимося, як думає на футзальному майданчику, як ставиться до колективу, чи вміє він спілкуватися зі своїми однолітками. Є багато інших критеріїв, але перш за все – працелюбність і працездатність.

– Суттєвий момент в роботі дитячого тренера – взаємовідносини з батьками. Кожен з них не має сумнівів, що його дитина – найталановитіша. Тут може бути, з одного боку, бажання, щоб саме їхня дитина більше грала, а з другого – вплив через підказки, як треба чи не треба грати. Чи стикалися Ви з чимось подібним?
– На початковій стадії це було дуже часто, але я зібрав батьківські збори, і для батьків ми доводимо, що ми не забороняємо приходити на тренування, якщо ви хочете бути присутніми – будь ласка, будьте на трибунах. Але з дітьми розмовляє тільки тренер, а ви мовчите. Ви можете потім, після тренування з тренером поспілкуватися. Тому зараз взагалі ніяких проблем, що під час ігор, що під час тренувального процесу. Всі батьки у нас виховані, дивляться тренувальний процес, є спілкування після тренувань, але все це сугубо те, що не стосується тренувального процесу. Батьки, які зараз приводять до нас своїх дітей, задоволені. До того ж, у нас багато спільної роботи поза тренуваннями. Батьки з задоволенням приходять і на ігри Екстра-ліги, і нашої другої команди. У нас з батьками дуже хороша комунікація і підтримка один одного.

– В яких умовах проходить тренувальний процес, тут питання про зал та кількість занять на тиждень?
– У нас хороші умови для тренувального процесу, який в основному проходить в спортзалі на базі Прикордонної академії. Є багато різноманітного інвентарю, хороші, теплі умови, зал – шикарний. Немає ніяких обмежень, щоб дитина не почувала себе комфортно.

– За той час, як Ви працюєте з дітьми, яким є прогрес в умовах роботи з ними? Мова не тільки про інфраструктуру, але й про забезпечення літературою, відеоматеріалами.
– На теперішній час з’явилося багато матеріалів і літератури, можна багато чого цікавого почерпнути з інтернету. На базі спорткомплексу ГУНП є клас, який ми можемо використовувати, де можна переглянути наше відео, по ньому звернути увагу на помилки, провести аналіз та розбір гри.

– Зараз буде питання, яке завжди турбує батьків дітей: які фінансові навантаження на них лягають, коли їхня дитина займається футзалом?
– Керівництво клубу у всіх офіційних іграх йде на зустріч, забезпечує транспорт для переїзду до тих чи інших міст та харчування команди. Основні фінансові навантаження – це, якщо ми їдемо десь на товариські турніри, товариські ігри, відповідно, батьки переїзд, харчування і проживання беруть на свої плечі. Якщо є така можливість, керівництво клубу надає нам клубний автобус, якщо ні, десь перша команда поїхала, то ми самі шукаємо перевізника, і в цьому в нас все вже налагоджено. Ігрове взяття, екіпірування та ігрову форму в нашій групі батьки купують за свій рахунок.

– У Вас група дітей, яким по 12-13 років. Яка є специфіка роботи з дітьми саме цього віку?
– Саме в цей час у дітей починається перехідний вік, кожний вже хоче проявити себе як особистість в першу чергу, і працювати вже стає важче. Але за рахунок дисциплінованості діти зростають і надалі. Щодо фізичних кондицій, так, зараз головне не переборщити з фізичними навантаженнями, тому що діти, які трохи швидше почитають рости, в них йде навантаження на колінні суглоби. Дитина росте, і фізичний розвиток не встигає за цим. Тому під час фізичних навантажень бувають моменти, коли дитина скаржиться на біль в колінних суглобах або щось таке подібне. Тому зараз основна робота це не давати дитині максимальних фізичних навантажень, йде більше роботи з м’ячами, роботи над технікою. Тактичні заняття також ніхто не відміняв. Даємо багато роботи в класах, даємо багато переглядів відео, щоб вони оцінювали, як грають інші. Ми дивимося і професійні команди, і команди дітей, багато переглядаємо свої ігри.

– Чи були у Вас якісь складнощі в роботі з дітьми? Як доводилося їх долати? Наприклад, хтось хотів піти, і його треба було втримати.
– Особисто в мене подібного ще не було. У мене всі діти, слава Богу, ходять з бажанням і задоволенням. Тут є таке. До мене багато підходило тренерів з футболу щодо наших дітей, і ми нікому не забороняємо переходити в футбол, якщо є таке сильне бажання. Да й таке дитині неможливо заборонити. Так, у мене було спілкування з батьками двох дітей, яких хотіли забрати в футбол. Але ми поспілкувалися і з батьками, і з тренерами, і діти вирішили залишитися. Тому я кажу, що робота з батьками і з дітьми – це єдине ціле для того, щоб клуб розвивався.

– Зараз для дітей в інформаційному просторі безліч розваг. Як Ви для себе вбачаєте, чим футзал приваблює тих дітей, які у Вас займаються?
– Вважаю, що з дітьми треба працювати не тільки на тренуванні, але й поза тренуваннями. Треба завжди цікавитися, як в них відбувається навчання в школі, як їхнє здоров’я, як вони за межами тренувального процесу поводять один з одним. Тому робота з дітьми ведеться постійно. Коли канікули і є можливість, в літній період, ми збираємося з батьками, дітьми, проводимо різноманітні веселі старти. Треба, щоб діти розвивалася в нашому колективі, треба вести постійну роботу і не один день.

– Ще питання навколо цієї тему – чи в курсі Ви, чим в загальному житті цікавляться Ваші підопічні? Який в цих світогляд, бо саме в цьому віці йде формування того, на що дитина буде спрямована в своєму житті?
– Практично по кожній дитині я володію такою інформацією. Діти зараз активно займаються футзалом, тому в телефонах у них багато ігор про футбол. Коли ми їдемо на якийсь виїзд, бачу, що багато дітей слухає музику. Є деякі діти, які багато приділяють увагу знанням. У нас в групі є один хлопець, який досконало володіє англійською мовою. Одна дитина володіє хорошими знаннями в математиці. Є одна дитина, яка вірить в Бога, ходить до церкви і цьому приділяє багато часу. У нас діти не зупиняються на одному футболі, але і багато батьків дітей наймають зараз репетиторів по різним напрямкам. Зациклення на одному футзалі немає, і це нормально, і це здорово, що діти будуть розумні. І якщо вони будуть рости в футзалі, то вони будуть розумними футзалістами.

– Що для Вас саме складне в справі роботи з дітьми?
– Саме головне, я вважаю, це бути для дітей взірцем. Щоб діти дивилися на тебе, як на тренера, і бачили, що ти дійсно з дітьми, ти дійсно їм допомагаєш. В нашій роботі треба якомога більше уваги приділяти дитині як особистості. Треба перейматися її життям, якщо навіть щось не складається в дитини, завжди треба приділити їй час, знайти цей час, поспілкуватися конкретно. В мене були такі випадки, коли діти як би то зневірювалися в собі, але завжди треба знайти час, знайти час і переконати в тому, що ти – найкращий, ти зростеш до потрібного рівня. Складно з дитиною працювати десь в тому напрямку і находити важливі, головні слова. Але їх треба знайти. Якщо ми будемо знаходити ці слова для дітей, і діти в нас будуть вірити, буде досягнуте, що дитина буде рости. Так, не всі стануть великими футзалістами, але коли дитина для себе з цього візьме і буде в майбутньому розповідати, як їй гарно було в цій групі, бути в цьому колективі, це, мабуть, саме найкраще для тренера.

– Питання вже ближче до Хмельницького. Яка є структура футзальних змагань для дітей Вашої вікової групи в нашому місті? Чи задовольняє вона тим вимогах, щоб діти зростали в плані майстерності?
– Протягом п’яти місяців у нас буде відбуватися Відкритий чемпіонат міста з футзалу серед дітей різних вікових категорій, в тому числі, і групи моєї вікової категорії. Окрім того, у нас є таке змагання, як чемпіонат західного регіону з футзалу. В ньому грають команди з Чернівецької, Тернопільської, Івано-Франківської, Рівненської, Хмельницької областей. Чемпіонат проходить в два кола з майбутніми іграми плей-офф. За сезон в дітей набирається десь 25-30 ігор. Плюс ми багато приділяємо уваги товариським іграм. Є багато команд, які нас запрошують зіграти, ми самі запрошуємо когось зіграти з нами. Нас завжди запрошують до Білорусі на традиційний турнір в Пінську. Є запрошення до Бару, це Вінницька область, там також проводиться традиційний турнір. В Чернівцях 3-5 січня буде турнір, і ми плануємо туди поїхати. Змагальний процес для наших дітей загалом дуже хороший. Коли футзальний сезон закінчується, ми стараємося приймати участь в турнірах на відкритих штучних майданчиках, грати в міні-футбол, і за літній період ми проводимо багато ігор. Тому протягом року діти набираються досвіду в різноманітних змаганнях. Кожній дитині є можливість награтися і проявити себе.

– Коли в травні 2020 року позаду залишиться черговий навчальний рік, за якими ознаками Ви для себе будете його оцінювати, чи вдалим він був, чи щось робилося не так?
– В нас керівництво такої вимоги не ставить, завжди завойовувати перші місця, але, звичайно, для себе завжди робиш висновки, щоб діти росли і вдосконалювалися. На початковій стадії ми проводимо тестування дітей, щоб визначити їхні кондиції. І в кінці навчального процесу, в кінці року ми також проводимо тестування. В першу чергу ми вимірюємо ти кондиції, чи дитина підросла за той період, який ми їх тренуємо, даємо фізичні навантаження, чи не підросла. А по змагальному процесу, звичайно, завжди хочеться вигравати, завжди хочеться добувати якомога вищі місця, але не завжди це вдається. Тому ми робимо аналіз по фізичній підготовці, по тактичній підготовці, і на майбутнє вже влаштовуємо свій процес, для того щоб діти ще якомога більше росли. В першу чергу наша задача готувати дітей для нашої професійної команди. Для цього ми робимо все можливе – співпрацюємо з головним тренером «Сокола» Романом Миколайовичем Ковальчиком, який нам постійно підказує, приходить на тренувальний процес, дивиться за дітьми і допомагає в нашій роботі, як тренерам дитячо-юнацької команди.

Прес-служба СК «Сокіл»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ