Олександр Мирний: «Мені дивно, чому клуб має забувати про власні інтереси і починати думати про інтереси збірної»

0
711

Самий кінець червня – це той час, коли команди футзальної Екстра-ліги починають повертатися після затяжної паузи для підготовки до нового сезону. Все це на фоні того, що минулий рік був безпрецедентним для світового футзалу загалом і для українського зокрема. Майже у всьому світі національні чемпіонати потерпали від епідемії коронавірусу, і одиниці з них були дограні в дещо змінених форматах. Чемпіонат України-19/20, як відомо, не був дограний, всі команди не змогли сказати в ньому те, що могли і хотіли, і підсумковими для них стали місця, які вони мали за підсумками першої частини. Думками з приводу виступу «Сокола» в минулому сезоні в інтерв’ю офіційному сайту СК «Сокіл» поділився Почесний президент нашого клубу Олександр Мирний, а також дав свої жорсткі оцінки загальному стану справ в українському футзалі і визначив чинники, які гальмують його розвиток на внутрішній та міжнародній арені.

– Олександр Борисович, за спортивним показником «Сокіл» в сезоні-19/20 зробив крок назад, перемістившись з сьомого на восьме місце. Чи можна, на Вашу думку, таку втрату однієї позиції в турнірній таблиці брати за критерій для оцінки розвитку клубу за минулий сезон?
– По-перше, це якраз не за спортивними показниками, а за показниками в турнірній таблиці. Тому що з моєї точки зору спортивні показники – це трохи інше. Це рівень майстерності команди, це рівень підготовки окремих гравців, це загальна інфраструктура клубу. Тому якраз за спортивними показниками я вважаю, що команда зробила величезний крок вперед. А за турнірними – так, ми опустилися на одне місце. Але хочу наголосити, що ми мали грати турнір за 7-9 місця, і ми були готові грати. На жаль, наші суперники відмовилися, і, як я розумію, відмовилися абсолютно без наслідків для себе. Але в випадку відмови продовжити турнір будь-яка команда мала би бути дискваліфікована. Тут дуже «вчасно» прийшов карантин, який дозволив Асоціації футзалу зробити вигляд, що нічого не відбулося. Якщо б цей турнір таки відбувся, чи піднялися ми вище, він би показав. Можливо піднялися б, а можливо і опустилися.

– Після 10-го туру «Сокіл» був у шістці і його перспективи в ній закріпитися виглядали непоганими. Тим не менш, після прикрої нічиєї в заключній грі 2019-го року 0:0 з «Епіцентром К Авангард» згодом, в 2020-му році, команда програла всі матчі. Що стало причиною такого невтішного результату?
– Можливо те, що на перше місце вийшла українська ментальність. Як тільки у нас виникають проблеми, ми одразу готові здатися. Це є якраз наслідком виховання. Виховання не тільки в сім’ї, а і всього суспільства. Я не вважав і не вважаю, що та гра була проблемою, коли ми зіграли внічию, але гравці в команді вирішили інакше. Вирішили, що ми нічого вже не зможемо зробити, тому що вони прекрасно знають відношення Асоціації футзалу до команди «Сокіл», відношення суддів до команди, що, до речі, в матчах, які були програні, було яскраво продемонстровано. Слава Богу, що так відбулося: якщо це розумні гравці, вони мають зробити висновки. А якраз нерозумних у нас зараз на щастя немає. Подивимося в новому сезоні.

– Минулого року Асоціація футзалу України заклала в Регламент такий пункт, щоб команди, які не потрапили до першої шістки, зіграли двоколовий турнір. З одного боку, нібито добра справа, а з іншого – вона виявилася мертвонародженою, про що свідчать відмови грати за 7-9 місця команд з Одеси і з Сум, причому ще до того, коли ніхто про можливий в країні карантин мови не вів. В чому тут допущений прорахунок? Тому що не факт, що якщо формат з шісткою буде збережений і наступного сезону, до Регламенту знову не буде включений турнір за 7-8, 7-9 чи 7-10 місця.
– Мені би хотілося в першу чергу побачити реакцію асоціації на те, що дві команди просто відмовилися грати. Які мають бути штрафні санкції? Чи новий сезон команди почнуть з «мінус 6» очок? Чи знову все залишиться без наслідків? Тому що я дивлюся, що пункти регламенту імплементуються тоді, коли це стосується команди «Сокіл». Я вам хочу нагадати, що не тільки в турнірі за 7-9 місця команди знімалися, а знімалися і з першої шістки. Але реакції з боку асоціації не було жодної. Що буде далі? Якщо збережеться той же формат турніру, я думаю, що знову вчергове команди будуть відмовлятися грати, тому що їм абсолютно не цікаво грати за якесь -надцяте місце. А президентам власникам команд не цікаво нести витрати по утриманню команд в цей період.

– До речі, чи не є однією з причин зухвалого ігнорування («нам це не цікаво») деякими клубами змагальних положень Регламенту те, що вони розуміють, що для них не буде жодних наслідків?
– Звичайно, так і є. На жаль, всі команди в Екстра-лізі розуміють, що якщо ти називаєшся не «Сокіл», то до тебе жодних штрафних санкцій, покарань ніколи не буде застосовуватись. Так, ти будеш не привілейований, ти не будеш особливий, як у нас є декілька команд. Але, з іншої сторони, ти можеш допускати «маленькі пустощі», на які будуть заплющувати очі. Найсмішніше, що саме ми, «Сокіл», завжди наполягаємо на суворому дотриманні положень регламенту проведення змагань, які постійно порушуються. Не тільки в минулому сезоні, не тільки тим, що команди знімаються, а вони порушуються в усьому. Починаючи від роботи суддів і закінчуючи переносами і не переносами матчів.

– Але тут можуть і «Соколу» дорікати, що він систематично порушував вимогу Регламенту щодо спонсорських справ.
– «Сокіл» нічого в цій ситуації не порушував. В футболі є яскравий приклад «Шахтаря», який уклав контракт зі спонсором, який не є спонсором усієї Прем’єр-ліги. В нас та ж сама ситуація. Ми уклали попередній контракт зі спонсором на декілька років, який фінансує команду, і в якого є певне бачення розвитку свого бренду, своєї торгівельної марки. Одночасно реклама букмекерської контори в його бачення не входить.

– Наш чемпіонат ще й тим цікавий, що в ньому за всю його історію жодна з команд не понизилася в класі за спортивним принципом. Через фінанси – таке було, а щоб з останнього місця в Екстра-лізі переходити в Першу лігу – жодного прикладу. Подібне є тільки ще в одній країні, яка межує з Україною на півночі та на сході. Як Вам ідея, щоб саме це внести в Регламент і в наступному сезоні таки створити такий прецедент? А ще й дотриматись цього, навіть якщо хтось з президентів буде шантажувати тим, що закриє команду.
– Прекрасна ідея, з якою я можу погодитися на 300 відсотків. А до цього я би додав ще один пункт Регламента вже в змагання Першої ліги, щоб її переможець обов’язково підвищувався в класі. В разі відмови це право передається срібному призеру Першої ліги, а команда, яка відмовилася, карається тим, що позбавляється права на підвищення мінімум на 2 роки.

– В нещодавньому інтерв’ю сайту СК «Сокіл» головний тренер нашої команди Роман Ковальчик детально розібрав дворічний досвід чемпіонату України з шісткою, а також навів свої аргументи, чому від цього треба відмовлятися. Головна його теза – «збільшення кількісті ігор в Екстра-лізі життєво важливе для розвитку наших клубів, нашого футзалу». У Вас є що до цього додати?
– Головна теза має бути в дотриманні справедливості визначення переможця і призерів. Не може бути формула чемпіонату зроблена під якусь із команд, або наприклад під збірну. Про що заявлялося минулого року. Зробили формулу чемпіонату під збірну – збірна отримала найганебніший результат за всі роки існування. До того ж, як національна, так і молодіжна. Яка реакція тих людей, які протягували формулу чемпіонату? Жодної!

Відносно кількості ігор – так. Для того щоб команда розвивалася, щоб молоді гравці зростали, їм потрібно отримати той мінімум ігрового часу, який дозволить їм не стояти на місці, а рухатися вперед. Але крім цього всього, ми всі повинні дбати про те, що футзал – це перш за все шоу, і ми маємо його зробити цікавим для глядачів. А два роки проведення чемпіонату за цією формулою чітко показали, що глядацький інтерес падає. Тому що люди вже починають розуміти, кого в цьому році будуть тягнути за вуха, а кого будуть топити. Відповідно люди приходять на 3-4 матчі за сезон. Наприклад, там гра «ХІТ» – «Продексім», і то зверніть увагу, що «ХІТ» проводив серйозні ігри вдома за напів порожніх трибун. Або «Ураган» – «ХІТ», і все. Все інше у людей не викликає жодної зацікавленості. Якщо асоціація вважає, що саме такий шлях правильний в футзалі, саме для розвитку Екстра-ліги, професійної ліги, яка має бути локомотивом для масового спорту, ну, значить, я можу сказати, що вона помиляється. Те, що казав в минулому році, що я боюся, що цей рік може бути точкою неповернення, то судячи зі всього, мої прогнози можуть справдитись. Я би дуже цього не хотів.

– Є пропозиція прослідити історію деформації формату чемпіонату України, взявши на основу коментарі відповідальної особи Асоціації футзалу України за проведення змагань Валентина Вакули. Так, в травні 2018-го року він заявив: «Внесення змін до формату Екстра-ліги не планується». Але всього за два місяці щось в Будинку футболу перевернулося, і несподівано з’явився (попри небажання більшості клубів) варіант з шісткою. Звідкіля могли йти такі зміни?
– Це була пропозиція Олександра Бубена, на той час президента клубу «Ураган». А враховуючи його тісні стосунки з Сергієм Владикою, то ця пропозиція була підтримана. Як «Ураган», так і «ХІТ» вважали єдиним можливим шляхом перемогти «Продексім» на протязі довгої турнірної дистанції, уникаючи ігор плей-офф. В плей-офф «Продексім» виглядав значно потужніше вищевказаних команд. Для того, щоб перервати гегемонію «Продексіма» і дати можливість улюбленим командам якось поборотися за чемпіонство, тому і змінили формулу чемпіонату. Як показав час, «Урагану» і «ХІТу» це не допомогло, а чемпіонат, гравці і команди, всі постраждали. Будемо дивитися, які далі буде проводити експерименти асоціація.

– Ще раз – до речі. Це інтерв’ю Валентина Івановича мало назву «Хотілося б більше працювати разом з клубами та спільно розвивати футзал». Золоті, як-то кажуть, слова. Але, якщо враховувати, що це не спрацювало, то логічно припуститися, що у якоїсь зі сторін – або у Асоціації, або у клубів десь щось не склалося або з можливостями, або з бажанням.
– Якщо два листа, які ми отримали напередодні минулорічного чемпіонату, перше про те, що з’явився спонсор у Екстра-ліги, а друге, що не дай боже, не будуть вивішені банери спонсора, то на вас впадуть всі кари небесні – це і є тісне спілкування, тоді це мабуть провина клубів, що цієї співпраці не відбулося. Якщо всі ті пропозиції, які були нашим клубом висловлені щодо формули чемпіонату, по термінам чемпіонату, по кількості ігор, по співпраці зі збірними просто ігноруються, тоді це провина асоціації. Будь-який неупереджений читач зробить свої висновки і вирішить, хто в цій ситуації кого не чує.

– За рік ще одне програмне інтерв’ю Валентина Вакули було під назвою «Сильний чемпіонат – це, передусім, інтереси збірної». Тобто, цими слова закладалася теза, що минулорічний чемпіонат віддається на заклання заради успішного виступу збірної України в кваліфікації чемпіонату світу. Тема «збірна – це наше все» всім відомо, що в нашому футзалі не нова і вона виникала, коли треба, ще з часів колишнього керівника українського футзалу Геннадія Лисенчука. Але тоді то все, як-то кажуть, «прокатувало», бо чемпіонати Європи та світу ми не пропускали, ще й п’ятими були в європейському рейтингу. Тепер же всім також відомий підсумок виступу збірної України в кваліфікації, та й в рейтингу Україна вже дев’ята. Можливо саме зараз вже прийшов час, щоб сильним чемпіонат став за рахунок зміцнення клубів, що дозволить спрацювати відомому рецепту «сильні клуби – сильна збірна»?
– А яким чином наш чемпіонат може стати сильним? Я не бачу жодної конструктивної пропозиції від керівництва АФУ по підсиленню ролі клубів в нашому чемпіонаті. Тому що сильні клуби з точки зору асоціації і особисто Сергія Владики це проблема для асоціації. Тому що сильні клуби мають свою точку зору. Тому що з сильними клубами потрібно розмовляти. Тому що сильні клуби треба аргументовано переконувати, а не давати їм команди. Відповідно, набагато легше, коли в тебе є один-два, максимум, три наближених клуби, а всі інші мають виконувати роль масовки і статистів. Але є об’єктивні речі, які неможливо обійти. Коли виникає така ситуація в будь-якому, підкреслюю, в будь-якому чемпіонаті, цей чемпіонат починає неодмінно деградувати. Див не буває. Відповідно, навіть ті наближені клуби вже не мають звідки взяти гравців, тому що для них створений режим найбільшого сприяння, але при режимі найбільшого сприяння для двох гинуть всі інші. І яскравий приклад того, що провідні, як вони себе називають, клуби зараз беруть 25-тирічних гравців з чемпіонатів міста, при чому, як вони стверджують, маючи найкращі академії в Україні, дуже добре характеризує ситуацію, яка склалася в футзалі. В нас не буде в цьому році сильного чемпіонату, якщо, по-перше, збережеться та формула, яка є. А, по-друге, якщо збережеться те відношення керівництва асоціації, підкреслюю – громадської організації, до клубів, які створюють саме футзал, до людей, які інвестують гроші в футзал, не вимагаючи нічого собі. Якщо поміняються погляди, в чому я дуже сумніваюся, буде зростати чемпіонат. Якщо все залишиться так як є, всі клуби будуть деградувати. Відповідно, буде деградувати та збірна, задля якої, як стверджують в асоціації, всі мають забути про власні інтереси. Хоча мені дивно, чому клуб має забувати про власні інтереси і починати думати про інтереси збірної. В той час, коли ні тренери збірної, ні керівництво асоціації взагалі не думають про інтереси клубів. Взаємозацікавленість має бути спільною. Рух в одну сторону це завжди шлях в глухий кут.

– В той час, коли минулий сезон обірвався через карантин, по відношенню до «Сокола» виникла справа нашого колишнього гравця Борисевича, якому в «Соколі» виявляється не давали розвиватися. І, як виявилося, що ця справа «Борисевич проти «Сокола»» виникла при безпосередній участі АФУ. Могли б Ви деталізувати, в чому там ця «справа», і як вона та бажання здерти з нашого клубу чималі гроші поєднуються з тими ж самими словами представника АФУ Валентина Вакули про бажання «спільно працювати з клубами» і «спільно розвивати футзал»?
– Ситуація достатньо проста. Людина, а мова про Борисевича, поїхала на вихідні додому і просто назад не повернулася. Десь два тижні не було жодної інформації про те, що відбувається з гравцем, на телефонні дзвінки людина не відповідала. Потім десь через декілька місяців він намагався заявитися за херсонський «Кристал», спроба заявки була на сайті, а потім вона раптово зникла. І згодом виник позов про те, як ви кажете, що ми не даємо розвиватися Борисевичу як гравцю. Але цікавіше, що на слуханнях сам Борисевич заявив, що до того, щоб подати позов, його безпосередньо спонукав віце-президент АФУ Володимир Гримайло. Тому що саме адвокатська контора віце-президента Гримайла вела цю справу по захисту «інтересів» гравця. Інтересів в лапках. Знаєте, це все верх цинізму, це вже межа непорядності. Людина, яка чітко знає, що гравець порушив всі контрактні зобов’язання, людина, яка чітко розуміє, що клубу такими діями наносяться збитки як репутаційні, так і матеріальні, підбурює гравця до того, щоб він публічно виступив проти клубу. Бо саме цей клуб називається «Сокіл». Я хочу нагадати, що точно так, порушуючи всі контрактні зобов’язання, з подачі Гримайла і знову ж за допомогою тієї ж юридичної компанії, до якої має відношення Гримайло, були розірвані контракти трьох гравців, які були чинними, на момент їхнього перебування в клубі «Сокіл». Тому для мене це не є дивина, але це дуже, дуже яскраво характеризує відношення керівників громадської, підкреслюю, організації до члена цієї ж громадської організації.

А що стосується Борисевича, мені просто шкода цю людину, яка має трохи більше 20-ти років, але вже почала своє життя з великої брехні. Ми йому зараз просто віддали документи, і нехай він іде, нехай він влаштовує своє життя. Він написав заяву, що в нього немає претензій до клубу, ми йому віддали документи, і хай він по життю іде. Але який це буде шлях, мені сумно.

– Хоча і в усіченому варіанті минулорічний чемпіонат залишився в історії. Від теми коронавірусу нікуди не подітися, і український великий футбол, взявши за основу німецькі розробки умов проведення, з великими труднощами рестартував. В Прем’єр-лізі трошки легше, в Першій лізі – зі скандалами. І всюди за важливої необхідної умови – постійне тестування всіх учасників процесу: гравців, тренерського штабу, арбітрів. Днями на прикладі експрес-плей-офф чемпіонату Іспанії можна було побачити, як може рестартувати футзал. Це матчі без глядачів, персонал, окрім головних тренерів, на лаві запасних в захисних масках, розташування запасних гравців з дотримання соціальної дистанції, дезінфекція м’ячів, воріт та таке інше. У нас в Україні в карантинних умовах вже відбулися змагання ветеранів, змагання в Другій лізі. Зрозуміло, що в цих змаганнях ніхто жорстких запобіжних умов не дотримувався. Якщо відштовхуватися від щоденної статистики МОЗ, то вона не є обнадійливою, що ситуація в країні покращується. Скоріше – навпаки. Тим не менше, якими Ви бачите на поточний момент хоча б мінімальний необхідний медичний протокол, щоб чемпіонат України був безпечним і не став тим, де цей Covid-19 гуляв як йому заманеться?
– Давайте будемо об’єктивними. Коли у нас почалося тестування на коронавірус, то від кількості тестованих кількість захворівших складала близько семи відсотків. Але починали ми з трьох тисяч тестованих по всій Україні, чотирьох тисяч. Зараз у нас йде щоденно тестування близько 25-ти тисяч. І якщо брати сьогоднішній день і ситуацію зараз, то кількість захворівших від кількості протестованих складає чотири з половиною відсотки. Тобто, маючи абсолютне збільшення цифр, ми маємо об’єктивно картину, що епідемія не збільшується, а зменшується. Тому що відсоток захворівших від протестованих падає. І про це теж треба пам’ятати. Тому що я не виключаю, що багатьом зацікавленим особам дуже вигідна вся ця істерія, яка відбувається зараз в країні.

Що стосується того, як чемпіонат треба проводити, ми не повинні винаходити велосипед – він є: просто бери і роби, як це роблять у всьому цивілізованому світі. І можна абсолютно спокійно проводити змагання. Якби у нас була ця епідемія, то після тих змагань, про які ви казали, особливо 65+ і 55+, то усі ті команди мали б лежати у лікарнях. Але цього не відбувається, значить, ситуація не настільки погана, як це нагнітається в ЗМІ. Але, з іншої сторони, ви абсолютно праві: «авось» в тому випадку спрацювало. Якби було б навпаки, пальцем показали в першу чергу на сторону, яка приймала, а організатори турніру в особі асоціації знову б стояли в стороні і розказували, що це була власна ініціатива людей.

– Але ж змагання рівня чемпіонату Екстра-ліги не можна починати, покладаючись на «авось»?
– Звичайно, не можна. Але судячи від дати початку чемпіонату, яка планується, як раз оце «авось» і закладається: якщо десь щось відбудеться, тоді можна буде зробити перерву на місяць, як це зробила Білорусь, а потім продовжимо. В мене інших пояснень даті 22 серпня просто немає. Якщо, звичайно, не брати до уваги, що тут може бути чисто приватний інтерес або людини з асоціації, або якогось клубу.

Щодо тестування, то його потрібно проводити, але не забувайте, що може бути таке, що людина здала тест, після цього вийшла на вулицю і вже може спокійно підхопити вірус. Якби у нас була можливість робити тестування і на протязі 10-ти хвилин визначати, що ця людина може або не може грати, це було би абсолютно доречним. А якщо люди грають, штовхаються, обнімаються і на третій день приходить результат, ви ж розумієте, що за цей час може багато чого трапитися. І негативний результат абсолютно не буде відповідати дійсності.

– Минулого року СК «Сокіл» звертався до АФУ з пропозицією-запрошенням організації за рахунок нашого клубу в Хмельницькому збору юнацької збірної України та проведенням нею товариських матчів з молодіжною командою «Сокола», складеною з гравців відповідної вікової категорії. В березні АФУ відмовилась від пропозиції, аргументувавши, що у команди Віталія Одегова інші плани. На наступний сезон пропозиція від нашого клубу залишається в силі?
– Звичайно! Тому що в основному складі «Сокола» у нас, на сьогоднішній день, 10 гравців, які відповідають потрібному віковому цензу: 2 воротаря і дві повноцінні четвірки. Я десь розумію мотиви відмови і асоціації, і безпосередньо Віталія Одегова, тому що, за великим рахунком, якщо збірною програти «Соколу», то тоді постає питання кваліфікації як Сергія Владики, який «продушив» призначення Віталія Одегова, так і самого Одегова. Але ще раз наголошую, що ми готові запросити до себе юнацьку збірну за рахунок нашого клубу, готові виїхати куди буде потрібно, і гравці основного складу «Сокола», які вже грають в першій команді і відповідають потрібній віковій категорії, готові зіграти зі своїми однолітками, які зібрані під прапором юнацької збірної України.

– А хіба в цьому не може бути головним, що гравці збірної проведуть збір в хороших умовах, що проведуть хороші спаринги, а не те, що там в підсумку буде на табло?
– А ми про це постійно і заявляли. Але, як я розумію, для тренерів збірної, що першої, що юнацької, для керівництва АФУ головне саме цифри на табло. Наприклад, випадкові нічиї зі збірною Португалії в товариських іграх дають можливість розказувати про надзвичайну потужність збірної. Або нічия зі збірною Іспанії в Києві, коли в момент атаки гостей раптом вимикалося світло, або в другій грі тренер іспанців готовий був прибрати свою команду з майданчика через «домашнє» суддівство – це теж дає можливість ходити і розказувати наскільки сильна наша збірна. До того часу, поки збірна України не поїхала грати на офіційні змагання. А там, на жаль, немає людей, які вчасно можуть вимкнути світло. Тому збірною і отриманий результат, на який вона награла. А вся футзальна Україна сором’язливо опустила очі, тому що такого результату ми не мали ніколи.

– Футзальна спільнота в курсі того, що в Хмельницькому будується мультифункціональний спортивний комплекс. В новинах вже було, що в цьому будівництві є певні труднощі. Яка є у Вас найсвіжіша інформація відносно того, чи є кошти на те, щоб темпи будівництва були стабільними? Можливо, навіть про те, коли цей спорткомплекс буде готовий прийняти глядачів і спортсменів.
– Свого часу, коли я та Іван Ярославович Гончар приймали безпосередню участь в тому, щоб пробити цей проект, щоб правильно підготувати документи, щоб Хмельницький був включений в перелік тих місць, які можуть попасти в конкурс по фінансуванню, я мав більше інформації. Тому що міська влада, не розуміючи, як правильно готувати, як правильно працювати з документами, з ким правильно розмовляти, кому задавати питання, кого просити про допомогу, вона тоді зверталася до нас. На сьогоднішній день міська влада, мер міста, бачить в Іванові Ярославовичу конкурента на наступних виборах, тому інформація закрилася повністю. Але, наскільки я знаю, будівництво заморожене, тому що воно вийшло за межи кошторису і за межи розумних цифр. Те, що, наприклад, я чітко розумів, що спорткомплекс можна побудувати за 80-90 млн. грн, а на сьогоднішній день там використано вже 200 млн. І просять ще 160 млн. Зрозуміло, що таких цифр державний бюджет зараз не має, не дає і будівництво просто заморозили, і, я так розумію, що далі будуть розказувати, під вибори, що злочинна влада не дає грошей, але виберіть мене, і я далі буду робити все, щоб спорткомплекс був побудований. Отака ситуація на сьогоднішній день, яка мені дуже не подобається. Але скажу просто, що апетити мають бути якісь помірні. Якщо вже закладати якісь відсотки собі в кишеню, то ті відсотки мають бути достатньо розумними. Бо позбавити все місто такого спортивного комплексу задля того, щоб набрати собі грошей на вибори, то це мінімум нерозумна ідея. Я про це кажу відкрито, тому що за 200 млн. недобудована коробка – це дуже дороге задоволення.

– На завершення нашої розмови, не можна не сказати, що у Ваших відповідях і коментарях чимало різких висловлювань – і стосовно того, що відбувається в українському футзалі, і окремих його персоналій, і в коментарі про будівництво нового спорткомплексу. Для Вас не буде дискомфортом, коли хтось на Вас може образитися за всі ці різкі і неприємні слова?
– Як казав Джордж Оруел, свобода – це право казати людям ті речі, які вони не хочуть почути. А правда, як правило, дуже неприємна. Пам’ятаємо про це.

Прес-служба СК «Сокіл»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ