Олександр Мирний: «Ми вибудовуємо в «Соколі» таку структуру, яка буде знаною і шанованою в Європі»

0
1688

Почесний президент СК «Сокіл» Олександр Мирний в інтерв’ю клубній прес-службі підбив деякі підсумки футзального 2019 року, окреслив напрямки розвитку хмельницького «Сокола», а також дав свою оцінку певним тенденціям в українському футзалі.

– Олександр Борисович, практично в новорічні дні молодіжна команда «Сокола» прийняла участь в представницькому турнірі «Squadra futsal cup 2020». Оскільки виїхали на нього підопічні Віталія Розпаченюка 31 грудня, цей бельгійський турнір певною мірою можна вважати підсумковим для СК «Сокіл» в 2019 році. До бельгійського турніру ми ще обов’язково повернемося, а розмову про рік, що минув, розпочнемо з того, що в сезоні-18/19 «Сокіл» з останніх семи матчів виграв лише один, і вже в березні завершив свою участь в чемпіонаті. До того ж, і в Кубку України не було результату після поразки від команди з Першої ліги. Які Ваші думки з приводу того результату?
– Це було прогнозовано, тому що ми з січня 2019 року вже почали готувати команду до наступного сезону. Тому результат був відданий як плата за більш якісну і правильну підготовку нашої команди. Тому що ви знаєте, що «Сокіл» – це наймолодша команда Екстра-ліги, і, відповідно, загнати 16-17-тирічних дітей «під результат» ми не вважали правильним і доцільним. Гра, яку вже починає показувати наша команда в сезоні-19/20, є тому підтвердженням, що ми зробили абсолютно правильно. Тому це був лише етап підготовки команди.

– Після минулорічного чемпіонату було очевидно, що нашій команді треба доукомплектовуватися. Потрібні були гравці, які б не тільки кількісно наповнили команду, а й відповідали тим завданням, які вона перед собою ставить. Які основні проблеми з цим були у «Сокола»?
– Вони не тільки були – вони і є. І впевнений, що вони і будуть. Тому що у нас ніхто в клубах Екстра-ліги з молоддю не працює, у нас немає, звідки взяти гравців. Тому ми в цьому році закрили цикл по підготовці наших дітей з 5-6-тирічного віку, і сподіваюсь, що вже через рік наша школа почне повноцінно давати поповнення до першої команди через кожен рік. А взяти людей нема де, тому що ви бачите, які результати, наприклад, показує наша юнацька збірна. Ви бачите оцінку головного тренера юнацької збірної тих гравців, які попали до нього в руки, а він сказав, що це не ті люди, які здатні вирішувати завдання. Хоча мені дивно, для чого тоді цих людей три роки було скрізь возити, але це їхні справи. Просто нема де взяти.

Які школи дають результат? Не кількість людей, які за власні гроші займаються футзалом. Бо на відміну від інших шкіл у нас заняття дітей безкоштовні. А кількість гравців на виході, які наповнюють Екстра-лігу. Скажіть, скільки вихованців «Урагану» грає в Екстра-лізі? «Ураган» бере з десяток гравців за сезон з інших команд, причому, маючи аж цілу футзальну академію. Про всіх інших взагалі нема чого сказати.

Є ще один важливий аспект: всі знають, що в нашій команді треба працювати. Всі знають, що в нашій команді достатньо жорсткі умови по дисципліні, по відношенню до своїх обов’язків, до поведінки як на майданчику, так і поза ним. Враховуючи загальні тенденції, які є в футзалі, та й в цілому в країні, що головний принцип – не висовуйся і не напружуйся, то, дійсно, у нас є проблеми з комплектуванням. Але, слава Богу, на сьогоднішній день у нас вже є твердих 12 гравців основи, і, сподіваюсь, що в найближчі декілька місяців ми практично повністю закриємо питання комплектації. Але прийдуть ті люди, які готові працювати на досягнення тієї мети, яку ми ставимо перед командою. А ставимо перед командою ми завжди найвищі завдання. Нас не цікавить чемпіонат України, для нас важливий європейський рівень.

– Влітку однією з частин передсезонної підготовки «Соколу» були виїзди до Бельгії та Польщі. Можете конкретизувати, чому був обраний такий напрямок, та які для себе Ви зробили висновки з результатів, і не тільки спортивних, того турне?
– По-перше, це не перший рік «Сокіл» виїжджає за кордон на передсезонну підготовку. І, сподіваюсь, що не останній. Чому ми так робимо? Дуже просто: рівень українських команд не дозволяє зростати. Тому що в той примітивний футзал, в який грають практично всі команди в Україні, уже давно не грають провідні європейські клуби. Навіть команди так званих середняків вже переходять на більш сучасні рейки. А український футзал – це футзал вчорашнього дня. Це футзал Білорусі, футзал Словаччини. Тому, якщо ми хочемо зростати, маємо порівнювати себе з командами, які грають в більш сучасний, в більш правильний футзал.

По-друге. Якщо ми ставимо завдання вигравати в Європі, ми повинні привчати наших гравців до того, що європейські команди можна і потрібно обігрувати. І ми це обов’язково будемо робити постійно.

По-третє. Ми вибудовуємо в «Соколі» таку структуру, яка буде знаною і шанованою в Європі. Тому такі виїзди – це і презентація нашої команди, нашого клубу перед європейськими партнерами, перед європейським футзальним загалом. Всі ці три завдання успішно виконуються такою передсезонною підготовкою. Тому ми і надалі будемо продовжувати цей напрямок.

– Можливо, це для когось і несподівано, але протягом перебування в Європі, та й вже після повернення, до «Сокола» були конкретні пропозиції стосовно деяких гравців, щоб вони продовжили кар’єру за кордоном. Яка позиція клубу в таких питаннях?
– Абсолютно прагматична. Ми спочатку дивимося, чи це піде на користь самому гравцеві. Ми знаємо, що жоден з наших гравців ще не дозрів до того, щоб самостійно продовжувати кар’єру за кордоном. Їм потрібно комусь рік, кому півтора, а комусь і два роки для того, щоб ми зі спокійною душею могли хлопців відпустити і побажати їм успіхів. Ми самі в цьому зацікавлені, щоб вони продовжували свою кар’єру в солідних європейських клубах.

По-друге, абсолютно нічого дивного в цьому немає, тому що команда Романа Ковальчика грає, або, правильніше буде сказати, пробує грати в сучасний футзал. Ті наші виконавці, які вже довше в команді, які краще сприймають філософію Романа Ковальчика, вони, звичайно, одразу впадають в око закордонним тренерам, футзальним селекціонерам, і виникають питання про перехід. Але наголошую, що на мій погляд, ще немає в команді жодної людини, яка вже готова робити європейську кар’єру. Але цей час обов’язково прийде і до нього вже не так довго залишилося. Повірте, ті переходи, які будуть, викликають здивування у всієї української футзальної спільноти.

– В серпні «Сокіл» на гідному рівні грав проти таких досвідчених суперників, як «Галле-Гоойк» та «ЕРА-ПАК», але, коли розпочався чемпіонат, той рівень гри футболісти вже не показували. Чому, на Вашу думку?
– На це були об’єктивні причини. По-перше, травмувалися провідні гравці. По-друге, ми майже місяць були позбавлені можливості тренуватися у нашому залі. По-третє, деякі з тих людей, які працювали на передсезонних зборах і виїжджали за кордон, взагалі вже залишили команду в зв’язку з тими травмами, які ними були отримані ще до приходу в нашу команду, про які вони просто промовчували. Тому цей спад був абсолютно об’єктивним і очікуваним, тому нічого страшного я в цьому не бачу.

– Якщо трохи відійти від «Сокола», то цей чемпіонат України Екстра-ліга розпочала, маючи титульним спонсором одну з букмекерських контор. Але «Сокіл» лише частково залучився до умов співправці АФУ зі спонсором. Яка позиція «Сокола» в цьому питанні, і за яких умов наш клуб готовий в повному обсязі приєднатися до цього спонсорського пакету?
– Наша позиція дуже проста: клуби треба чути, з клубами треба розмовляти. Не з «ХІТом» і «Ураганом», а з клубами, яких в Екстра-лізі залишилося вже дев’ять. Якби з нами або представник цієї букмекерської контори, або представник АФУ провели повноцінні переговори, розказали, на яких умовах відбувається це спонсорство, скільки грошей виділяється на АФУ, як АФУ ці гроші розподіляє: ця частина, наприклад, пішла на дитячий футзал, ця частина пішла на утримання апарату АФУ, ця частина пішла клубам, то, повірте мені, ми би знайшли можливість більш активно приймати участь в тій маркетинговій кампанії, яка вимагалася від нас. Але коли ми отримали всього лише два листа, перший про те, що є спонсор, а другий – про те, що ми щось зобов’язані, то ми змушені були нагадати, що у нас давно є інші зобов’язання перед іншими спонсорами, які категорично проти, щоб наша команда рекламувала букмекерську продукцію.

Найголовніше, наголошую – клуби треба поважати. Тому, що саме клуби створюють ту картинку, під яку спонсори готові давати гроші. Тому, що я не думаю, що якийсь спонсор буде рекламувати тільки Виконком АФУ. І знаю одне, що тільки співпраця, підкреслюю, співпраця керівництва громадської, знову ж таки підкреслюю, громадської організації з учасниками змагального процесу в Екстра-лізі буде рухати наш вид спорту вперед. А коли буде принцип « я – господар, а ти – дурак», так тоді буде 7 команд в Першій лізі, з яких дві – це другі команди клубів Екстра-ліги, дев’ять команд в Екстра-лізі, абсолютно нецікава гра, провали збірної, як молодіжної, так і першої, і поступове згасання футзалу в Україні в цілому.

– В листопаді з боку АФУ була спроба так би мовити силового тиску на «Сокіл» з залученням КДК УАФ. Чи може це сприяти позитивному вирішенню питання?
– Думаю, що будь-яка розумна людина розуміє відповідь на це питання. Розмова з позиції сили – вона взагалі непродуктивна. А по відношенню до нас, тим паче. Ми вже три роки намагаємося донести до керівництва АФУ, що ми є не об’єкти, а суб’єкти дійства під назвою український футзал. І нас на місце не треба ставити. Якщо далі буде продовжуватися таке відношення з боку керівництва АФУ до нас, то, значить, керівництво АФУ буде отримувати адекватну відповідь. Тим більше, нагадаю, що ми ніколи першими не йдемо на конфлікт, ми лише відповідаємо. Але на відміну від інших клубів, які в приватних розмовах розказують, що ми вас підтримуємо, але ж «ми в системі, ми не можемо нічого сказати», ми – не в системі. Ми не в системі хабарів, не в системі підкупів, ми не в системі закулісних домовленостей, хто кому буде зливати ігри для того, щоб якась з команд пройшла, наприклад, в фінальну вісімку чи шістку. Ми вважаємо, що все має вирішуватися на майданчику. Тому у нас абсолютно чітка позиція, і ми цю позицію захищаємо. І в листопаді ми її захистили, ми навели аргументи і нас, дякуючи Богу, КДК почула. Тому вся ініціатива йде від АФУ – якщо АФУ захоче знайти спільну мову, ми завжди готові до діалогу. Якщо в АФУ, як колись казав Сергій Владико: «Ми їх поставимо на місце», вирішать нас ставили на місце, то хай спробують.

– 2019 рік «Сокіл» завершив на шостому місці, але справа з попаданням в шістку для команди дуже слизька, і треба буде ще витримати серйозну конкуренцію з боку «Енергії» та «Food centre/СумДУ». Що, на Ваш погляд, допоможе «Соколу» позитивно вирішити питання з виходом в ТОП-6?
– Перемога в кожному матчі. Ніхто не заважає команді вигравати, тим більше, що гравці вже можуть грати і показувати результат. Залишилося просто втілити це все на майданчику. Бо загальний клас команди вже дуже пристойний, і за рахунок командної гри футболісти створюють величезну кількість моментів. Але індивідуальна майстерність, тобто кваліфікація гравців, ще достатньо низька, і вони не можуть ці моменти реалізувати. Тому робота на тренуваннях, впевненість в собі, перемога в кожному матчі – і всі питання будуть закриті.

– До речі, з боку АФУ вже зараз є конкретні сигнали, що «з шісткою» чемпіонат України буде гратися і надалі. Бо перспективи Екстра-ліги з 12-ма командами бачаться дуже і дуже примарними. Ваше ставлення до двохетапного чемпіонату з шісткою, і яка може бути їй альтернатива, зважаючи на низьку перспективу збільшення в Екстра-лізі кількості команд?
– Хочу нагадати, що керівництво АФУ заявляло, що шістка – це вимушений захід для врахування інтересів збірної. Тому, якщо, не дай Боже, збірна України не попаде в фінальну частину чемпіонату світу, хто на себе візьме відповідальність і які дії будуть після того керівництва АФУ? Чи будуть відставки? Чи будуть вибачення? Чи буде якийсь аналіз? Тому що, коли юнацька збірна спочатку програла відбір на Юнацькі Олімпійські ігри, потім безславно зіграла на чемпіонаті Європи, взагалі не було жодної реакції.

Я ставлюсь негативно до цієї формули чемпіонату з шісткою. На мій погляд, найкраща формула – це два кола зі спареними турами, після чого можна грати плей-офф. Можна і без плей-офф – тут вже на розсуд клубів. Але обов’язково мають бути спарені тури для того, щоб наші команди були готові грати на найвищому рівні. Склалася парадоксальна ситуація. Дитяча юнацька Екстра-ліга чомусь грає спарені тури, і ніхто не розказує, що важко, про те, що потрібно додатково орендувати зал, нести додаткові витрати, а доросла Екстра-ліга не може собі цього дозволити. Я не розумію причину. Тому що в нас вже дуже скоро Екстра-ліга перетвориться на лігу для тих, кому за 35. І такі гравці розуміють, що їм витримати такий режим ігор буде важко, тим більше, що люди ще у вільний час задіяні в інших турнірах, бо ще й там є можливість пару копійок підзаробити. Але давайте тоді вирішувати, чи для нас більш цікаві інтереси окремих клубів і окремих гравців, чи інтереси українського футзалу загалом. Тому, повторюся, наша пропозиція – це спарені тури, і потім можливий плей-офф. В цьому випадку у нас було б з дев’ятьма командами в Екстра-лізі 32 гри тільки в регулярному чемпіонаті. І це був би достатньо об’єктивний показник.

– З боку футзальної спільноти в соцмережах є дорікання «Соколу» відносно того, що клуб нібито не відпускає гравців ні на «Матч зірок», ні в юнацьку збірну «нового скликання». Навіть тисне на них, щоб вони не їздили в збірні. Чи можете роз’яснити, як насправді все є?
– Справа в тому, що, по-перше, це рішення самих гравців. Хоча я розумію, що всім тим дописувачам, які готові втопити «Сокіл» в ложці води, це не аргумент – вони взагалі не повірять, що це рішення самих гравців. По-друге, чому вони не хочуть їхати? Тому що вже є гіркий приклад тих гравців, які вже попадали в збірні, і вони бачили, наскільки різко падав рівень гравців, після того, як вони відпрацьовували в збірній. Ще раз наведу приклад юнацької збірної. Віталій Одегов пропускає через збірну вже третє покоління. Перше покоління: Чеберяк, Карбула в «ІнБеві», Цапов в Першій лізі. Всіх інших не видно і не чути. Друге покоління: один Бланк в «ІнБеві», всіх інших не видно і не чути. Десь сидять в глухому запасі, хтось грає в Першій лізі. Зараз набране третє покоління – самі гравці не хочуть їхати в ту збірну, яка не додає їм майстерності, а навпаки, спрощує їхню гру.

А що до тих, хто виписує дорікання, то, чесно кажучи, мені думка людей, які не знають, що відбувається, і не орієнтуються в ситуації, абсолютно байдужа. Кожна людина може мати свою точку зору, може її писати, може її висловлювати, а може і не висловлювати – але мені байдуже. Я знаю одне: та людина, яка розказує нам, що ми маємо робити, для початку має витягнути ті ж самі 10 мільйонів гривень на рік, вкласти в команду під якою-небудь назвою, а потім розказувати, як і що люди мають робити в «Соколі». А якщо людина жодної копійки в жодну команду не принесла, мені її думка не цікава.

– Днями молодіжна команда «Сокола» грала в Бельгії на представницькому міжнародному турнірі. Щоб було всім зрозуміло, такі турніри суто комерційні, і для клубу це виходить в чималі кошти. Тим не менше, молоді вихованці СК «Сокіл» на них їздять. Чим такі витрати окупаються для клубу?
– Я практично вже відповідав на схоже питання. Наші діти їдуть за кордон грати зі своїми однолітками, або навіть зі старшими від себе, як це і було в бельгійському турнірі – «Сокіл-2» був на рік молодший від більшості інших учасників турніру. Вони вже бачать, що проти іноземних команд можна грати і треба їх обігрувати. Це по-перше. По-друге, вони привчаються до зовсім іншого режиму життя, зовсім іншого відношення до тренувань, до ігор, до своєї поведінки. По-третє, це презентація нашого клубу. Більш того, це презентація міста Хмельницький, презентація України. Тому що як раз по нам в тій же Бельгії судять, що таке Україна. І коли наша команда отримала на цьому турнірі «Приз fair play», то це найкраща оцінка як нашої команди, так і найкращий показник того, як ставляться до нашої команди. Тому ми будемо продовжувати в тому ж напрямку.

– 2020 рік буде дуже насиченим для міжнародного футзалу, один чемпіонат світу в Литві чого вартий. Які Ваші очікування від 2020 року для всього українського футзалу, і для «Сокола» зокрема? Яким би Ви хотіли бачити «Сокіл» рівно за рік, станом на 31 грудня 2020 року?
– Я би акцентував увагу не тільки на чемпіонаті світу. Я би нагадав, що в такій країні, як Німеччина, запускається повноцінна футзальна Бундесліга. Це буде величезна подія для європейського футзалу. Зрозуміло, що за Німеччиною потягнеться і Англія. Ми бачимо, наскільки потужно розвивається футзал у Франції. Тому 2020 рік буде знаковим як для збірних, які відбір на Євро-2022 будуть грати з роз’їздами, так і для клубних команд.

Що стосується «Сокола», то мені б дуже хотілося, щоб всі ті люди, які зараз в команді, пройшли цей рік без травм, і до нашої команди долучилися ті люди, які хочуть і готові бути кращими в Європі. Я знаю, що якщо наша команда буде працювати далі так, як працює, то 31 грудня 2020 року ми зустрінемо на першому місті в турнірній таблиці. У мене в цьому сумнівів немає.

А що до українського футзалу загалом, то мені хочеться побажати одне – щоб він не загинув. Тому що ті тенденції, які зараз існують в українському футзалі, у мене викликають величезну тривогу. Ве-ли-чез-ну. Тому що абсолютно безсистемна робота, постійні конфлікти, я маю на увазі не тільки наш конфлікт з керівництвом АФУ. Подивіться, скільки команд знімається на знак протесту, незгоди, скільки команд розпадається протягом сезону, тому що вони бачать, що є обрані і всі інші в якості так званої масовки. Абсолютно безсистемна робота в тому числі і зі спонсорами і телебаченням, з іншими медіа. Це як раз ознаки загнивання. Єдине, що чітко прослідковується, це бажання керівництва АФУ залишити все так, як є. Тому, якщо все так і залишиться, український футзал буде далі деградувати. Ще є один дуже тривожний момент: а хто прийде на зміну тим, кому вже за 30 і йде до 35-ти? Їх просто не видно, тому що немає системної роботи з молодим поколінням. І якщо не буде корінних змін в тому, що зараз називається «український футзал», то наступний рік може бути точкою неповернення. Чого б мені дуже і дуже не хотілося б. Сподіваюся, що у всіх учасників процесу все ж таки вистачить розуму не загубити те, що вони називають для себе в спорті найдорожчим.

Прес-служба СК «Сокіл»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ