Особливості національного футзалу: про U-21, ненормативну лексику, альтернативні історії і слова Віталія Одегова

0
2263

Не хотілося торкатися теми національних збірних, але події, що трапилися останнім часом, змушують це зробити.

Чому не хотілося? Особисто знайомий з усіма тренерами і при бажанні міг би тет-а-тет висловлювати їм якісь думки або міркування. Однак тверезо оцінюючи свої пізнання і здатності до тренерської роботи, вважаю, що кожен повинен займатися тим, що вміє.

Багато людей телефонували і хотіли почути мою точку зору на ситуацію, пов’язану з викликом гравців “Сокола” в збірну України (U-21). Я викладав своє бачення – хтось зі мною погоджувався, хтось ні. Однак розумію, що любителів футзалу в країні набагато більше, а тому пишу цей матеріал для них.

Перш ніж перейти безпосередньо до ситуації з U-21, повернемося назад і спробуємо пригадати, як так вийшло, що відносини між “Соколом” і керівництвом АФУ з робочих перетворилися в відкриту війну. Постараюся при цьому уникнути оцінок – був пенальті чи ні, заслужена дискваліфікація чи ні.

2 квітня 2016 р. Перший матч півфінальної серії плей-офф “Локомотив” (Харків) – “Спортлідер +” (Хмельницький). Матч закінчується з рахунком 4:2 на користь харків’ян, в ході зустрічі арбітр Гора ставить неоднозначний пенальті, Романа Ковальчика видаляють з лавки запасних – в загальному, насичена футбольними та нефутбольними подіями гра. А тепер те, про що багато хто не знає – спортивний директор СК “Сокіл” Артем Глас дзвонить в цей день пану Владико і емоційно висловлює йому своє невдоволення, у відповідь отримує не менше емоційний текст, який закінчується феєричною фразою “Так ти зає. ..ав! “, після якої президент АФУ кидає трубку. Ви не знали? Знайте. Я дізнався про це в той же день – Глас був шокований відповіддю пана Владико і поділився зі мною своїми враженнями від розмови з ним. Тобто ще в квітні 2016 року пан Владико встановив планку відносин між собою і керівництвом “Сокола”. Вибачень немає до сих пір. Вас після цього дивують коментарі пана Гончара? Мене не дивують.

У наступному сезоні конфлікт отримує свій розвиток – нижче хронологія подій:

1) 8-го жовтня “Локомотив” проводить гру з “Соколом”, через інцидент (банер і поведінку вболівальників) в якій хмельницький клуб згодом отримає покарання від КДК ФФУ у вигляді двох домашніх матчів без глядачів;

2) 19-го жовтня “Сокіл” грає вдома з “Енергією” – знову банер від уболівальників, який висить в залі буквально хвилину-дві (стільки часу знадобилося охороні, щоб зреагувати), але за цей час його встигає сфотографувати спостерігач матчу, він ж голова комітету арбітрів АФУ пан Веремчук. Ще два матчі дискваліфікації;

3) 18-го грудня на домашньому матчі з “Локомотивом” на балконі СК “Динамо” були присутні глядачі, і за це “Сокіл” отримує ще два матчі без глядачів;

4) 1-2-го квітня “Сокіл” грає в Херсоні з “Продексімом” два матчі 1/4 плей-офф Екстра-ліги, в яких програє (3:3, по пт. 6: 7, і 1: 3) . У цих матчах є дуже багато моментів, після яких у хмельничан з’явилися претензії до арбітрів, підкріплені відеоматеріалом, а також має місце бути зухвала поведінка уболівальників херсонців, які висловили бажання тісніше поспілкуватися з гостями з Хмельницького. Відеоматеріал був відправлений в ФФУ, арбітрів (Р. Лутія і М. Чубинського) комітет арбітрів АФУ відсторонив від обслуговування матчів Екстра-ліги до кінця сезону, але ніяких офіційних відповідей ні від ФФУ, ні від керівництва АФУ СК “Сокіл” не отримав.

Якщо згадати, що в середині жовтня в Хмельницький перебрався опальний екс-голова комітету АФУ Сергій Бабіков (вибачте, що про себе в третій особі – ред.), то очевидно, що відносини хмельницького клубу з керівництвом АФУ напружені до межі.

Однак є ще ряд обставин, які не можна не враховувати – в “Соколі” грає 4-5 потенційних кандидатів до молодіжної збірної (U-21), троє кандидатів в U-17 (виходячи зі складу збірної України на турнірі в Словенії), а команда U-15 хмельницького клубу стала чемпіоном країни у своїй віковій категорії і, за попередньою інформацією, повинна була делегувати в збірну країни (U-15) п’ять чоловік.

Є такий жанр в сучасній літературі – альтернативна історія. Це твори, в яких навмисне змінюються якісь події, через що хід історії йде зовсім в іншому напрямку і приносить зовсім інші, часто протилежні реальним результати. Наприклад, Карфаген перемагає Рим, у Другій світовій війні виграють країни Осі, першим в космос відправляються не Гагарін, і відбувається це через певні події, яких в реальній історії не було. Ось і ми спробуємо викласти, як розвивалися події між керівництвом “Сокола” і Головою комітету національних збірних в дійсності і як вони могли б розвиватися.

Отже, середина квітня 2017 го року. Головна команда країни тільки що оформила путівку на чемпіонат Європи, головна команда СК “Сокіл” вилетіла з плей-офф Екстра-ліги та готується до Фіналу чотирьох Кубка України. А ми спостерігаємо за ситуацією з боку.

Реальність.

Голова комітету напружено працює, за допомогою власних зв’язків і можливостей (своїх та інших членів керівництва АФУ) шукає і знаходить варіанти для фінансування збірних різних вікових груп і з допомогою членів свого комітету (і не тільки) шукає і знаходить варіанти для участі збірних різних вікових груп в турнірах за кордоном. Тренер збірних команд різних вікових груп тісно спілкується з Головою, обговорюючи з ним всі проблеми, що стосуються збірних, в тому числі і потенційних кандидатів. Напевно, Голова та Тренер знаходяться на постійному зв’язку з президентами і тренерами всіх клубів, гравці яких є кандидатами до збірних. Всіх, крім “Сокола”.

Альтернативна реальність.

Те ж саме плюс … Голова, ознайомившись зі списками потенційних кандидатів в різні збірні і з боку спостерігаючи за тим, як розвиваються відносини “Сокола” і керівництва АФУ, знаходить телефон почесного президента СК “Сокіл” г-на Мирного (нагадаю, в середині квітня) і пропонує йому зустрітися. При зустрічі або по телефону коректно вислуховує претензії свого співрозмовника, віддає належне продуктивній роботі клубної системи “Сокола” і озвучує основний вектор бесіди – гравці “Сокола” в збірних країни різного віку. Його (Голови) багаторічний досвід роботи в українському футзалі дозволяє йому успішно завершити складну розмову і навіть домовитися про те, що Тренер збірних відвідає Хмельницький з візитом, в ході якого ознайомиться з роботою школи СК “Сокіл”. В ході візиту Тренера в клуб відбувається обмін думок (а, можливо, і досвіду) з тренером клубу, і Тренеру, який володіє тактом і терпінням, вдається отримати для себе масу корисної інформації про потенційних кандидатів в збірну.

Реальність.

На початку травня на сайтах НФК “Ураган” і СК “Сокіл” з’являється інформація про те, що 11-12 травня клуби зіграють між собою два товариських матчі. Тренер молодіжної збірної на них не присутній, хоча в цих іграх бере участь одинадцять (!!!) кандидатів в збірну з чотирнадцяти.

Альтернативна реальність.

Те ж саме плюс … Голова, дізнавшись про матчі (самостійно, від керівництва “Урагану” або “Сокола”, від Тренера), пропонує Тренеру відвідати ці дві зустрічі, в яких повинні взяти участь одинадцять кандидатів до молодіжної збірної. Тренер з радістю відгукується на цю пропозицію, відвідує два матчі, отримує величезну кількість абсолютно свіжої інформації з перших рук (від клубних тренерів) і спостерігаючи за кандидатами (в тому числі і за Святославом Зубиком) своїми очима. Через кілька днів стає відомо, що “молодіжка” зіграє два матчі в Словаччині – 21 і 22 травня. Тренер викликає тих, кого вважає за потрібне, і ні у кого не виникає жодних питань – більшість кандидатів мали можливість показати, на що здатні, буквально кілька днів тому. Гравці “Сокола” (чотири, п’ять, вісім або всього двоє) показують себе у всій красі, і керівництво клубу починає відчувати, що з думкою тренера клубу рахуються, роботу клубу цінують і цьому є зриме підтвердження.

Реальність.

Ніхто ні з ким не зв’язується, в Івано-Франківськ тренер не приїжджає, Святослава Зубика спочатку викликають до збірної, а потім без пояснення причин “відчіплюють” … ось тут ми зупинимося … трохи нижче ми повернемося до того, хто що говорив , вимагав і робив. А зараз перебираємося в …

Альтернативна реальність.

Ніяких конфліктів немає. Є невдоволення тренера “Сокола”, тому що взяти треба було не п’ятьох, а вісьмох, або НЕ вісьмох, а всіх 12-14 кандидатів, включаючи 17-річних і 15-річних, тому що ці гравці, на його думку, сильніше 19- 21-річних гравців з інших клубів, але це позамежний максималізм будь-якого тренера, і Тренер збірної до цього повинен бути звичний. Йому доводиться вислуховувати думки всіх тренерів всіх клубів, які делегують своїх гравців до збірних, але рішення приймає тільки він, правда? Тільки Тренер і ніхто інший. Ні Голова, ні Президент (разом з віце-президентами). І збірна в повному складі, визначеному тільки Тренером і ніким іншим, їде до Словаччини.

Реальність.

Тренер збірної, м’яко кажучи, здивований вимогами керівництва “Сокола” випускати ТРЬОХ ПОЛЬОВИХ (саме так) гравців тільки разом, але на підставі дводенних зборів, не дивлячись на всі обставини, приймає рішення – гравців “Сокола” в Словаччину БРАТИ! Це абсолютно точна інформація, щоб де хто не писав. Віталій Одегов, без всякого сарказму – знімаю капелюха перед Вами за це рішення. Але тут же хочу задати Вам питання – чому Ви це рішення не відстояли?

Що цьому передувало? Півдня напружених переговорів, в ході яких сторони висували одна одній ультиматуми, ставили умови, уточнювали, вимоги це або прохання, але на компроміс йти не хотіли. До речі, цікава деталь – пан Новіков під час розмови з паном Мирним кілька разів уточнив, вимога це або прохання (про те, щоб гравці “Сокола” грали в одній четвірці), але не поцікавився, ЧИ ДІЙСНО гравцям “Сокола” в разі невиконання вимог керівництва клубу загрожують санкції у вигляді розриву контрактів, переслідування і мало не фізична розправа. Адже це напрошувалося. Але не запитав.

Отже, тренер збірної приймає рішення гравців “Сокола” брати. Але президент (за словами пана Новікова, разом з віце-президентами) вважає інакше. І скасовує рішення тренера збірної. Обурена футзальна громадськість, де ви? Ви ж обурені вимогами тренера і президента клубу? А дії президента вас не обурюють? Так хто приймає рішення в збірній – тренер чи президент?

Альтернативна реальність v 2.0

Це інша версія альтернативної реальності. У ній події розвиваються так само, як і в реальній дійсності, аж до моменту, коли тренер прийняв рішення. Тренер приймає рішення – гравців “Сокола” в Словаччину брати, і керівництво АФУ, зціпивши зуби, погоджується з Тренером. Після повернення Тренер будує всю збірну і каже приблизно таке: “Хлопці, ви збірній потрібні, і збірна потрібна вам! Але на таких умовах ви приїжджали до збірної України в перший і останній раз! Передайте керівництву клубу – або ви їдете сюди без всяких умов, або не приїжджаєте взагалі! ” Тим самим і Тренер, і керівництво АФУ показують, що інтереси збірної для них вище власних амбіцій.

Реальність.

Президент АФУ не тільки озвучує гравцям “Сокола” рішення відправити їх додому. Він ще і рекомендує їм розірвати контракти з клубом і обіцяє влаштувати в інші. Я навіть не знаю, як таке можна було озвучувати зовсім молодим хлопцям, яких саме в цьому клубі з безвісних і невмілих за рік-два перетворили в гравців Екстра-ліги та кандидатів у збірну країни.

Проте це так. Керівництво “Сокола” про це дізнається. А на наступний день дізнається також, що “Керівництво клубу поставило перед хлопцями умову, що якщо вони опиняться на майданчику не в одній четвірці, то ніхто з представників «Сокола» не повинен виходити на майданчик, включаючи і воротаря Бакінського. У іншому випадку, якщо хлопці не послухаються та не виконають цю умову, то на них чекає покарання аж до розірвання контрактів з клубом і подальших переслідувань та ненадання в майбутньому можливості грати ще десь.”

Спеціально взяв цитату в такому вигляді – мало того, що приплели до трійки польових Бакинського, про якого мова не йшла зовсім, тому що він воротар, так ще й написали те, що разом виглядає відвертим маренням – якщо клуб розриває з гравцем контракт, то він (клуб) не може перешкодити гравцеві працевлаштуватися в іншому клубі.
Можете собі уявити реакцію керівництва клубу після того, як все вищесказане стало йому (керівництву) відомо?

І ще одна цитата –  “В результаті, щоб не псувати кар’єру молодим гравцям, я вирішив відправити їх додому, незважаючи на те, що їх допомога нам у матчах зі збірною Словаччини була необхідна.”

Для того, щоб не псувати кар’єру молодим гравцям, їх вирішили відправити додому. І, ймовірно, саме для того, щоб не псувати кар’єру не тільки їм, але і їх одноклубникам, пан Владико звернувся до Президента ФФУ пана Павелко, звинувативши керівництво “Сокола” у всіх смертних гріхах.

Якщо Ви дочитали до кінця, не поспішайте з висновками. Будь-якими. Просто візьміть і прочитайте поспіль тільки три абзаци “Альтернативної реальності” і задайте собі питання – так чи складно було це зробити?

Не намагаюся представити президентів СК “Сокіл” білими і пухнастими – керівники кожного, підкреслюю, кожного професійного клубу є людьми амбітними і складними, але в даному випадку з боку керівництва АФУ (конкретно Голови комітету національних збірних) не було зроблено нічого, що могло б поліпшити ситуацію, а, можливо, і в корені її змінити.

P.S. Насправді не хочеться розвивати тему взагалі, хоча матеріалу хоч греблю гати. Хочеться нагадати всім учасникам конфлікту слова Віталія Одегова, які він сказав в одному з інтерв’ю: “Не настільки у нас багато кадрів, щоб ми могли дозволити собі пропустити когось з цікавих гравців.”. Може, загальні інтереси виявляться важливішими амбіцій?

Сергій Бабіков, futsalua.org

 

 

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ