Преміум-ліга. Підсумки сезону у дивізіоні 4 від Миколи Бевзи

0
1810

Надаємо Вашій увазі підсумки сезону у дивізіоні 4 Преміум-ліги відкритого чемпіонату Хмельницького з футзалу сезону 2016/2017 років

ТИТУЛЬНИЙ ПАРТНЕР ПРЕМІУМ-ЛІГИ З ФУТЗАЛУ – КОМПАНІЯ “FOREX CLUB”

14 місце – Алея Взуття.

Команда-дебютант Преміум-ліги вирішила розпочати свій футзальний шлях не з 5, а  з 4 дивізіону, з чим, напевно, все ж таки поспішила. Укомплектована, в основному, молодими гравцями, які прагнуть грати в яскравий, атакуючий футбол, команда абсолютно нехтувала грою в обороні, за що регулярно, була покарана більш досвідченими або просто більш організованими суперниками, що і призвело до пропуску 100 м’ячів тільки в регулярному чемпіонаті. Додавши до цього систематичні перебої зі складом, регулярні і катастрофічні проблеми з реалізацією, на виході вийшло останнє місце і всього 3 набраних очки. Команда Сергія Радзвіла могла трохи поліпшити собі настрій перемогою в  змаганнях «Кубок Надії», але заочно програла боротьбу «Думці», яка в останньому турі наколотила більше м’ячів невмотивованій «Фортуні-Проскурів». І все-таки, наявність твердої матеріальної бази, що основується на зацікавленості власника у розвитку боєздатної команди, володіння перспективною молоддю (Данілов, Ткачук, Рибак) дає змогу команді оптимістично дивитися в майбутнє і спробувати довести свою значимість вже в наступному для себе турнірі – «Бізнес-лізі -2017».

Найкращий матч  сезону: «Алея Взуття» –  «М’ясник» – 8: 6 (11 тур)

Найгірший матч сезону: «Алея Взуття» – «Інтерпродсервіс» – 4:14 (9 тур)

Кращий гравець сезону: Данілов Павло. 15 м’ячів в поточному розіграші Преміум-ліги дозволили йому потрапити в топ-15 кращих снайперів дивізіону, що вже є вагомим показником. Більш того, у багатьох матчах саме Павло брав на себе лідерські якості й вів команду за собою. Володіючи божевільним ударом і прекрасним баченням поля, Данілов, безумовно, заслуговує вважатися кращим гравцем команди в цьому сезоні.

13 місце – Думка

Напередодні сезону «Думка», з невідомих причин, фактично розкололася надвоє, частина торішнього колективу залишилася, а частина – перейшла в п’ятий дивізіон піднімати імідж новоствореної команди «Вікторія». У підсумку, ні до чого хорошого такий поділ не призвів, і обидві команди зайняли низькі місця в своїх дивізіонах ( «Думка» -13, а «Вікторія» – 10 місце в регулярному чемпіонаті і 20 місце за підсумками всього сезону).  Невідомо, як склалася б подальша доля команди, якби склад вдалось зберегти, але навряд чи було б гірше. Маючи постійні проблеми зі складом, змушені задіювати 13-річного Максименка-молодшого, команди банально не вистачало в кінцівках матчів, коли сили вичерпувалися, чим із задоволенням користувалися суперники. Поваги команді додає те, що фактично в кожному матчі вона боролася до останнього, намагаючись грати в футбол і давала можливість грати в нього опонентам. Одержавши всього одну перемогу, щоправда над прямим конкурентом, що дозволило їй не зайняти останню сходинку в турнірній таблиці, «Думка» другий рік поспіль залишає 4 дивізіон. Втіхою для гравців може стати той факт, що навіть в не самий позитивний сезон «Думка» примудрилася завоювати відразу два трофеї – «Кубок Надії» і «Кубок Фейр-плей», примудрившись за весь сезон отримати всього 6 (!) жовтих карток. Що ще раз показує, що клуб все-таки намагався грати в свою гру, а не руйнувати чиюсь.

Найкращий матч сезону: «Думка» –  «Алея Взуття» – 6: 2 (3 тур)

Найгірший матч  сезону: «Думка» – «Епіцентр-Forex Club» – 3:16 (1/32 кубку)

Кращий гравець сезону: Максименко Віталій. Вибір тут, чесно кажучи, невеликий. Приємне враження своєю грою справили Максименко Віталій і Ковальчук Олег, що стали, в підсумку, кращими бомбардирами команди, забивши 10 і 9 голів відповідно. І все-таки, автор віддав перевагу Максименку, поставивши йому зайвих півбала за активність і старання в усіх матчах.

12 місце – М’ясник

Черговий дебютант Преміум-ліги, команда родом з Красилова, що побажала почати свій кар’єрний шлях відразу з 4 дивізіону. На жаль, як і в випадку з «Алеєю Взуття», клубу не вдалося зберегти прописку в ньому  на наступний сезон. Старанна, роботяща команда, чий стиль гри грунтувався на жорсткості в єдиноборствах і командній дисципліні, повністю віддавалася грі, не жаліючи на полі ні себе, ні суперника. Можливо, саме через обраний стиль гри і невміння правильно розподілити сили, колектив з Красилова, став найгрубішою командою дивізіону, аж 4 гравці якої отримували прямі червоні картки. Команда довго запрягала, програвши 5 стартових матчів чемпіонату, але незабаром все-таки нащупала свою гру, і в наступних 4 турах здобула 3 перемоги, давши зрозуміти всім недоброзичливцям, що збирається поборотися навіть за місце у вісімці. На жаль, отримавши образливу мінімальну поразку від «Crispus-а» в 10 турі (3: 4), команда так засмутилася, що примудрилася програти всі наступні матчі, не одержавши більше жодної перемоги до кінця чемпіонату. Набраних 9 балів вистачило для потрапляння в зону стикових матчів, але й там «М’яснику» не вдалося домогтися поставленої задачі по збереженню місця в дивізіоні 4. Зрівнявши в меншості рахунок у першому стиковому матчі з «Авалем», команда на останніх секундах не забила 10-метровий штрафний удар і знову, як і в матчах чемпіонату, немов образившись на когось, розгромно програла матч-відповідь «банкірам» – 3:10 та покинула дивізіон за підсумками сезону. У виправдання цій симпатичній, самобутній команді хочеться відзначити наступне – вже зараз ясно одне – з таким підбором гравців, як Шаховал, Зембіцький, Горенко, Васильцов, команда буде одним з головних претендентів на підвищення в класі в наступному сезоні.

Найкращий матч сезону: «М’ясник» –  ДЮЦ «Іскра» – 6: 4 (7 тур)

Найгірший матч сезону: «Алея Взуття» –  «М’ясник» – 8: 6 (11 тур)

Кращий гравець сезону: Зембіцький Сергій. Саме цей форвард залишив найяскравіше враження своїми атакуючими діями. Неординарні фінти, різкий, добре поставлений удар, відмінне гольове чуття, вміння діяти як в підіграші, так і в завершенні атак – всі ці необхідні елементи відмінного нападника, допомагали підопічним Андрія Басалова виривати настільки дорогоцінні для них бали.

11 місце – Тепловик

Старожил  дивізіону 4, команда укомплектована, в основному, з працівників «Теплокомуненерго», з самого початку чемпіонату ставила перед собою мету не вилетіти. Можливо, саме цей мінімалізм в поставлених на сезон цілях і зіграв злий жарт з її гравцями. Іншими способами пояснити провальну кінцівку у виконанні клубу з найтеплішою назвою чемпіонату важко. Показуючи добротну командну гру, активно і результативно використовуючи стандарти, добре розуміючи і вміло використовуючи свої сильні сторони «Тепловик» закінчив регулярний чемпіонат на солідній 9 сходинці, але, програвши обидві стикові зустрічі більш швидшій і свіжішій, на той період, «Іскрі», команда просто перестала налаштовуватися на матчі і показувати хоч якусь гру. Винятком, хіба що стали матчі Малого кубку, де команда зі скрипом, але проходила раунд за раундом, в результаті дійшовши до 1/4 фіналу, де все-таки поступилася більш досвідченій «Червоній Зірці-Фаворит». На останню в сезоні гру «тепловики» і зовсім не з’явилися, не потрапивши, в результаті, в першу десятку команд 4 дивізіону. Хоча відчувається, що за рівнем організації гри, набору виконавців, зіграності, команда могла б замахнутися і на більше, що може підтвердити срібний призер дивізіону – «Агробізнес», який несподівано отримав першу поразку саме у матчі з «тепловиками». Тому все ж таки здається, що команда, кістяк якої вже багато років не змінюється, знаходиться на правильному шляху і головні її звершення ще попереду.

Найкращий матч сезону: «Тепловик» –  «Агробізнес» – 4:3 (6 тур)

Найгірший матч сезону: «DIEZEL» – «Тепловик» – 11:3 (11 тур)

Кращий гравець сезону: Забіяка Андрій. Цей вибір може спершу здатися дивним, так як на його місце, можна було б з успіхом, наприклад, поставити кращого бомбардира команди – Степка Валерія (10 м’ячів), працьовитих та забивних Атаманчука, Мишка або часом занадто переповненого енергією і азартом Стеця. Але Забіяка своєю грою регулярно демонстрував чому саме він – капітан команди. Часом, витягаючи цілі матчі для команди («Агробізнес», «МобіФренд», «М’ясник»), він також не забував знаходити ігровий час для другого, ще зовсім юного голкіпера клубу. Саме за ці, суто людські якості, так потрібні команді, помножені до того ж на високі ігрові навики, він і отримує наше визнання.

10 місце – Фортуна

Минулорічний володар «Кубка Поділля» в Дивізіоні 5 спробував захистити свій титул і в дивізіоні вище. Початок, і справді, вийшов цілком успішним, календарний 2016 рік (8 турів) «фортунівці» закінчили на високому 5 місці. Команда чергувала вольові перемоги з рівними собі по силі суперниками («Іскра», «Раково-Сіті», «М’ясник») із поразками від більш сильних за класом опонентів, часом навіть примудряючись ставити підніжки командам, що розташувалися вище в таблиці. («Фортуна» – «Інтерпродсервіс» – 3:3). На жаль, новий 2017 р. розпочався для команди вже не так успішно. Програвши два ключових, з точки зору турнірної стратегії, матчі («МобіФренду» і «UBC»), «Фортуна»,  опустившись на 7 місце, змушена була грати стикові матчі за право знаходитись у вісімці кращих з молодшим і спритнішим «Раково-Сіті». Немов за іронією долі, фортуна обернулася спиною до своїх шанувальників, і, програвши по пенальті, команді довелося достроково зійти з дистанції гонитви за чемпіонство. Наступні матчі втішного кубку вже не викликали такого ентузіазму у гравців і, вигравши 2 матчі з 3 у«Кубку Виклику», «фортунівці» посіли підсумкове 10 місце в Дивізіоні 4.

Найкращий матч сезону: «Фортуна» –  «Інтерпродсервіс» – 3:3 (6 тур)

Найгірший матч сезону: «МобіФренд» – «Фортуна» – 6:2 (9 тур)

Кращий гравець  сезону: Балабанов В’ячеслав. У даному випадку варто просто поглянути на цифри. Жодного пропущеного матчу в сезоні, 4 відбитих10-метрових з 5, 1 пенальті з 1, блискучий гол після сольного проходу, кілька гольових передач і безліч сейвів – лише неповний перелік заслуг беззмінного стража воріт «Фортуни».

9 місце – DIEZEL

Клуб з такою близькою будь-якому чоловікові назвою є, по суті, другою командою підприємства «Новатор», сформованою з гравців, які з тих чи інших причин не потрапили в першу команду. «DIEZEL» демонстрував гру, яка дуже чітко і точно підходить до назви даного колективу. Вперто, наполегливо, в міру жорстко, команда набирала очко за очком, дотягнувшися до зони перехідних матчів, а після – вийшла на пік своєї форми і в ефектному стилі завоювала «Кубок Виклику», здобувши три перемоги з трьох. На жаль, саме у найважливіших матчах кінцівки чемпіонату стався настільки несвоєчасний спад у грі, і клуб вилетів у 5 дивізіон, поступившись своїм місцем «ЖЖУК-ZALIV». Також ключову роль у невдалій кінцівці зіграла відсутність лідерів – Мостового і Ярути, які не брали  участь у матчах за виживання. Адже саме в зіграності й була головна сила «помаранчевих», про що чітко свідчить статистика: головний бомбардир команди – Коздронь відзначився 8 разів, 2 гравці забивали по 7, а ще 4 –  по 6 м’ячів відповідно. Що ж, недобір залікових балів з нижчими в таблиці командами («Думкою» і «М’ясником»), а також систематичне невміння пробивати дабл-пенальті, «аукнулись» «дизельцям».Проте, тримаючи «Кубок Виклику» над головою, вони гордо залишають  дивізіон 4, твердо знаючи, що зробили все можливе для порятунку.

Найкращий матч  сезону: «DIEZEL» –  «Тепловик» – 11:3 (11 тур)

Найгірший матч  сезону: «DIEZEL» – ФК «Зеніт-Юрія Фарм» – 2:13 (4 тур)

Кращий гравець сезону:  Савчук Олександр. Так, Зеленюк, Ярута та Мостовий внесли величезний вклад у результати команди, але саме Олександр був тим мотором, який допомагав «переїжджати» суперників. Старанність у атаці, швидкість, участь практично у всіх матчах, найважливіші вирішальні голи, індивідуальна майстерність змусили автора вибрати саме цього гравця найкращим у сезоні.

8 місце – ДЮЦ «Іскра»

Перед початком сезону наймолодша команда дивізіону устами свого тренера ставила перед собою мінімальні цілі – не вилетіти до нижчого дивізіону. Уже тоді було зрозуміло, що Денис Божко, безумовно, лукавить, перш за все, морально готуючи свою перспективну, але необстріляну молодь до складних поєдинків сезону. Наявність в складі талановитих Гончара, Мировіцького, Шумського, якісне підсилення досвідченими виконавцями, в особі одного з лідерів «Раково-сіті» Лапенюка, Жовтобрюха, який втомився боротися за місце в основі «ККФА-Вівасан», сміливо давала команді надію, ясно і впевнено дивитися у майбутнє. Що вона і робила вже з самого початку почавши кусати «зазівавшихся» суперників. Розгромна перемога над «DIEZEL-ем» (5:0), 13 забитих голів «Алеї Взуття», прикро втрачена перемога над «Інтерпродсервісом» (4:4), відчайдушна боротьба з майбутнім чемпіоном «Crispus» (5:7) сповна показали потенціал даного колективу. Посилившись у зимове міжсезоння ще одним лідером «Раково-сіті» Борисом, «Іскра» вперто і зухвало полетіла до своєї мети – плей-офф і без проблем досягла її, обігравши у стикових матчах, знекровлений на той момент, «Тепловик» – 4:2 і 3:2 . На жаль, на більше молодих,але ще не зовсім морально готових гравців, не вистачило і залишок сезону «Іскра» провела відверто слабо. 4 поразки, 1 нічия з досить сильними суперниками і підсумкове 8 місце в турнірному заліку. Незважаючи на невдалу кінцівку, команда, безумовно, може занести цей сезон собі в актив. З таким потенціалом вона може розраховувати на більш серйозні досягнення вже в найближчому майбутньому, наприклад, в літньому розіграші Преміум-ліги, куди команда вже виявила бажання заявитися.

Найкращий матч сезону: «Алея Взуття» -ДЮЦ «Іскра» – 4:13 (4 тур)

Найгірший матч сезону: ДЮЦ «Іскра» – ФК «Зеніт-Юрія Фарм» – 1:8 (1/4 фіналу, 2 матч)

Кращий гравець  сезону: Владислав Гончар. Найрезультативніший бомбардир команди (18 м’ячів) і один з її  ключових гравців. Із втратою свого головного голеадора гра «Іскри» втрачала свою яскравість і цілісність. Напевно, саме спроби зберегти стрімко прогресуючого нападника, а з ним не розгубити й іншу талановиту молодь, і будуть головним завданням тренерського штабу на наступний сезон.

7 місце – Раково-сіті.

До сезону 2016-2017 р. «сині» підходили з величезними втратами. Пішли два провідні гравці команди – Антон Лапенюк («Іскра») та Дмитро Сорока                         («Атлетик-Ферозіт»), а взимку, так само несподівано, колектив покинув Денис Борис, який пішов по слідах Лапенюка в «Іскру». Такі втрати не могли не позначитися на грі, а, відповідно, і на результатах команди, що показав вже перший матч сезону проти «МобіФренда», який Рубцов і компанія буквально провалили – 3:9. Свою першу перемогу вийшло здобути всього лише у 5 турі, та й взагалі регулярний чемпіонат для «Раково-сіті» відверто не вдався. Обіграти вдалося тільки ті команди, які розташовувалися нижче в турнірній таблиці, а єдину нічию пощастило видряпати в матчі з «Тепловиком». Невдачі переслідували «Раково-сіті» і поза межами футзальних майданчиків, так команді, рішенням КДК, було пред’явлено звинувачення в наявності незаявленого гравця у складі, а відповідно, і присуджено технічну поразку в переможній грі проти «Іскри».

До честі молодих гравців, вони і не подумали миритися з роллю невдах. Ледь зачепившись за 10 місце, що дає право грати в стикових матчах за можливість участі в плей-офф, «сині» продемонстрували характер і волю до перемоги, повністю перевернувши сезон, який здавалося складається невдало. Помстившись за прикру поразку 1:6 у регулярці «Фортуні», і, здобувши надпринципову перемогу над «Іскрою», команда зробила божевільний ривок з 10 місця на 7. Дивлячись зі сторони, можна сміливо стверджувати – даний клуб стрімко прогресує, що вже починає проявлятися в його досягненнях. Декілька тижнів тому «раковці», несподівано для багатьох, виграли турнір «Turfmapp-весна 2017». Якщо команда все-таки перестане регулярно втрачати своїх лідерів, то в майбутньому ми, безсумнівно, чекатимемо від неї серйозних звершень.

Найкращий матч  сезону: «Раково-сіті» – «Думка» 10:2 (5 тур)

Найгірший матч сезону: «МобіФренд» – «Раково-сіті» 9:3(1 тур)

Кращий гравець сезону: В цьому випадку ми відійдемо від звичної нам схеми і назвемо кращими гравцями відразу двох виконавців. Андрій Дашкевич і Віталій Рубцов командно і злагоджено тягнули клуб до успіху. 18 і 16 голів, відповідно, дали можливість «Раково-сіті» зачепитися за бажану 7 сходинку. Обидва – лідери своїх четвірок, представники  різних вікових поколінь, кожен сповідує свій стиль гри, а тому,було б неприпустимо виділити в сезоні когось одного.

6 місце – МобіФренд

Ветеран Преміум-ліги, регулярний учасник усіх турнірів, що проходять під егідою Асоціації міні-футболу (футзалу) Хмельницької області – яскравий приклад того, що і як потрібно робити команді для того, щоб прогресувати від матчу до матчу, від сезону до сезону. Незмінний склад, який грає разом не один рік, командна дисципліна, регулярна відвідуваність матчів, дружні стосунки в середині колективу, розуміння у що і за рахунок чого хоче грати команда – запорука наявності найбільш привабливої атакуючої гри у дивізіоні 4. Якщо навіть не вболівати за даний клуб, то за матчами з їх участю приємно спостерігати кожному. Команда, як говориться, і сама грає, і іншим дає. Націленість на чужі ворота, злагодженість між атакуючими і захисними ланками, взаємозамінність всередині «четвірок» давала «Мобіфренду» можливість регулярно нав’язувати суперникам свою гру. Частенько це навіть робилося у шкоду захисту, що тільки надавало їхній грі шарму. Такий собі «Ліверпуль» хмельницького розливу. Ну і, звичайно, в який вже раз поспіль команда може нарікати на дикий нефарт у вирішальних матчах. У літній Преміум-лізі «мобіфрендівці» могли і повинні були проходити у фінал свого дивізіону, але, пропустивши на останніх секундах гол у другій вирішальній грі проти «ЕкоАльта-Адрії» і програвши, в результаті, по пенальті, дали можливість більш досвідченому колективу з третього дивізіону віддихатися і все-таки вигризти потрібну їм перемогу в третьому матчі. Третє місце в тому розіграші теж можна вважати успіхом, але тільки якщо не згадувати цей прикрий гол і невдалу «лотерею» … У цьому сезоні епопея з голами на останніх хвилинах продовжилася. Незарахований гол-фантом Нігловського і пропущений на останніх секундах гол від «Crispus» знову не дозволили команді пройти далі в серії плей-офф,  і «МобіФренд» змушений був задовольнитися втішними матчами «Кубка Поділля». І все-таки даний сезон , як і літо, «червоні» однозначно можуть занести собі в актив, адже зрозуміло, що просто з ними вже не буде нікому.

Найкращий матч сезону: «МобіФренд» – «Раково-сіті» 9:3 (1 тур)

Найгірший матч сезону: «МобіФренд» – ФК «Зеніт-Юрія Фарм» 2:7 (3 тур)

Кращий гравець  сезону: Вадим Герасимчук. 16 голів дозволили йому стати найкращим бомбардиром команди. На жаль, важка травма не дозволила проявити себе одному з кращих гравців дивізіону Дмитру Вакуху, і нелегкий тягар лідера в колективі взяв на себе саме Герасимчук. Володіючи божевільним ударом, виконуючи практично всі стандарти, регулярно допомагаючи відзначатися у воротах суперників своїм партнерам, саме Вадима бачить  автор кращим гравцем сезону у складі «червоних». Окремо хотілося б ще виділити гру наймолодшого виконавця – Івана Трембача, який у своїх 17 років виглядав цілісно, впевнено, яскраво і, відзначившись 9 м’ячами, може претендувати на звання «Кращого молодого гравця» дивізіону 4.

5 місце – UBC

Колишній «Тролейбусник», а нині, команда зі складною назвою «Тролейбусник-UBC-Патріот-2», практично повністю змінила свій склад напередодні нового сезону. Із торішнього колективу, який посів 3 місце в дивізіоні 5, залишилися тільки Самолига, Побережний і воротар Дубінін, хоча він у цьому сезоні вже практично не брав участь у змаганнях. На зміну їм, під чуйним керівництвом Олександра Дрижі, прийшли нові гравці. Саме вони і склали кістяк нової команди, що представляє однойменну будівельну компанію «UBC». Глибока за змістом, дисциплінована по суті, тактично грамотна гра команди робила акцент передусім на оборону. Саме ці якості дали змогу «UBC» рівно і злагоджено пройти турнірну дистанцію, де вони домоглися почесного 6 місця, яке давало право прямого попадання в плей-офф, зайняти 4 місце за пропущеними голами, регулярно створювати проблеми командам, які перебували вище у таблиці. Перший матч плей-офф проти «Інтерпродсервіса» ще раз довів командну силу гри «UBC» (перемога 3:2), але колишніх «тролейбусників» почала підводити банальна відвідуваність. Граючи, по суті, без воротаря, з польовим гравцем «в рамці», практично без замін команда програла обидва наступних матчі і прикро покинула зону плей-офф, обмежившись участю у «Кубку Поділля». І хоча в наступних іграх клуб теж грав не  оптимальним складом, але добре поставленої командної гри вистачило для завоювання цього почесного трофею, і підсумкового 5 місця в сезоні 2016-2017.

Найкращий матч  сезону: «Інтерпродсервіс» – «UBC» – 2:3 (1/4 фіналу, 1 матч)

Найгірший матч сезону: «UBC» – «DIEZEL» – 5: 6 (13 тур)

Кращий гравець сезону: Побережний Євген. Так, двоє людей, в результаті, забили більше (Самолига і Ягринець – по 14 голів), але справа не тільки в голах. 12 голів для захисника, багато з яких – вирішальні, (згадати хоча б хет-трик в найважливішому, з турнірної точки зору, матчі проти «Фортуни») – значний показник. А працездатність і бажання боротися до кінця зробили його найкориснішим, на наш погляд, гравцем команди цього сезону.

4 місце – ФК «Зеніт-Юрія Фарм»

Цьогорічний сезон для «Зеніта» можна розділити на дві частини: до початку плей-офф і після нього, так як вони вийшли кардинально різними. Регулярний чемпіонат команда з Городка провела, як бронепоїзд – потужно, сильно, впевнено і результативно. Команда, в основній масі поєдинків просто не помічала суперників, фізично і морально змітаючи їх на своєму шляху. Найбільша кількість забитих м’ячів (88), найменша кількість пропущених (33), принципова перемога над «Агробізнесом» (4:3) дозволили команді стати чемпіоном регулярного чемпіонату, не дивлячись на незначні осічки, у вигляді несподіваної поразки «Інтерпродсервісу» (3:7), і тактично допустимої, з точки зору турнірної стратегії, нічиєї з «Crispus» (1:1). Початок плей-офф теж не вселяв ніяких побоювань вболівальникам команди, «зенітівці» в 1/4 фіналу розбили міцну «Іскру», наколотивши у двох матчах 15 голів, але раптом щось пішло не так. У команди наче скінчився бензин на найважливішому відрізку сезону. Прикро програний фінал Малого Кубка «Червоній Зірці» (3:0 після першого тайму і драматичний програш по пенальті), невдалі ігри проти «Crispus» (0:6, 4:6) призвели до того, що «зелені» поступилися в матчах за бронзу «незручному» «Інтерпродсервісу». До честі команди, потрібно уточнити, що завдання на сезон колектив все-таки виконав, так налякавши своєю грою «Спорттовари.com», що на матч-відповідь суперник просто не з’явився. Незважаючи на відносно невдалу кінцівку чемпіонату, думається, команда зробить правильні висновки з того, що стало причиною ігрового спаду і свій майбутній сезон, в третьому дивізіоні, проведе, як мінімум, на рівні цього регулярного розіграшу, де клубу просто не було рівних. У всякому разі, розмови про посилення складу вже йшли в роздягальні у кінцівці сезону…

Найкращий матч сезону: «Агробізнес» – ФК «Зеніт-Юрія Фарм» – 3:4 (7 тур)

Найгірший матч  сезону: ФК «Зеніт-Юрія Фарм» – «Crispus» – 0:6 (1/2 фіналу, 1 матч)

Кращий гравець сезону: Гизлик Олександр. Так склалося, що ключові ролі у цьому «Зеніті» відігравали два Олександри – Гизлик і Олещук. Перший довго розгойдувався і звикав до нового залу, в той час як Олещук уже забивав пачками і «штампував» своїй команді перемогу за перемогою. Саме 10 номер команди і став кращим бомбардиром дивізіону за підсумками його регулярної частини. Зате в серії плей-офф, в стані «зелених», роль головної скрипки виконував уже Гизлик, забиваючи багато і смачно та саме його три голи дали надію команді на позитивний, здавалося б, результат у фіналі «Малого кубка». Прикро, але здається саме неявка клубу третього дивізіону на другу гру, не дала можливості отримати приз кращого бомбардира комусь із  «зенітівців». Сергій Панькевич, знову-таки з «незручного» «Інтерпродсервісу» скористався перевагою з гри в запасі і вирвав цей титул собі. Але все-таки, саме за вміння проявляти себе в найважливіших матчах сезону,  ми віддаємо титул кращого гравця Гизлику.

3 місце – Інтерпродсервіс 

Ще одна команда дивізіону 4, яка, без сумнівів, приємно вразила всіх своєю грою. Якби у нас давали нагороду «Прогрес року» її, без сумнівів, отримали підопічні Сергія Малукалова. Якщо у минулому сезоні «сині» робили акцент на фізичну перевагу, удари з-за меж штрафного і таранний стиль гри, то вже у цьому було видно, як сильно клуб додав у командній зіграності, індивідуальній майстерності і тактичній грамотності. Все це разом узяте дало просто божевільну суміш, незручну для суперників і в той же час притягуючу для стороннього глядача. Зазнавши лише однієї поразки від швидкого і більш досвідченого «Агробізнесу» (3:5), здобувши впевнену перемогу над майбутнім чемпіоном «Crispus» (5:2), видавши блискучий матч проти поточного, на той момент, лідера чемпіонату «Зеніту» (7:3), коли після першого тайму на табло горіли нищівні для Городка цифри – 1:5. Погодьтеся , серйозні показники для команди, яка зайняла 4 місце в 5 дивізіоні усього рік тому. І якби не прикрі втрати очок в зустрічах з «середняками» – «Іскрою» і «Фортуною», цілком ймовірно, що саме «Інтерпродсервіс» став чемпіоном регулярної частини сезону (адже різниця по закінченню регулярної частини склала лише 2 бали). Але і в тому, і в іншому матчі «сині» видряпували залікові бали лишу на останніх секундах, крім того,і перемога була вирвана на останніх секундах у впертого «DIEZEL», що, можливо, свідчить про деякі проблеми з концентрацією. Стадію плей-офф клуб теж провів яскраво і результативно, проводячи виключно по 3 зустрічі в кожному з раундів. І знову-таки перепоною на їхньому шляху до чемпіонства став «незручний»«Агробізнес». Зате після нього команду було вже не зупинити. Набравши божевільний хід Гарбар, Троян і Панькевич, пачками клали голи у ворота суперників, в результаті, довівши команду не лише до бронзових медалей дивізіону, а й привівши її до головної мети сезону – попадання в 3 дивізіон.

Кращий матч сезону: ФК «Зеніт-Юрія Фарм» – «Інтерпродсервіс» – 7: 3 (10 тур)

Найгірший матч сезону: «Інтерпродсервіс» – «Лунтік» – 6:10 (Кубок, Попередній етап)

Кращий гравець сезону: Цей вибір зробити надзвичайно складно, тому що сила команди полягає саме в її цілісності і єдності. Кращий бомбардир дивізіону Панькевич, завжди надактивний Гарбар, оплот оборони команди – Первеєв … І все-таки, наш вибір зупиниться, можливо, не на такому яскравому, але надзвичайно корисному для гри Максимові Трояні. Вміючи ідеально грати «стовпа», володіючи абсолютно необхідною для нападника якістю – відсутністю ігрової жадібності, але при цьому, продовжуючи забивати багато і в потрібні моменти, робить його ключовим гравцем і висококласним виконавцем. І саме на ньому ми зупинимо свій вибір кращого гравця сезону команди «Інтерпродсервіс».

2 місце – Агробізнес

Минулорічний чемпіон 5 Дивізіону, і в цьому році розглядався усіма як беззаперечний претендент на титул. І клуб з Нової Ушиці/Дунаєвець з першого туру почав підтверджувати це справою. У перших п’яти матчах було одержано п’ять перемог, а рівень продемонстрованої командою гри не ставив під сумнів її переваги над суперниками. Але незабаром частина гравців була заявлена на другу лігу чемпіонату України, а за їх відсутності і гра «агробізневців», а з ними і результати впали. Не зумівши з ходу перебудуватися, «зелені» спочатку несподівано програли, більш везучому «Тепловику», а незабаром і більш дисциплінованому і вмотивованому «Зеніту». І начебто в подальшому команді все-таки вдалося налагодити свою гру. Хоча під час яскравих поєдинків зіграності гравців не вистачало. Важку травму отримав один з братів Цимбалюків (Олександр), поїхав дограти сезон за «Ниву» Віктор Шевченко, і все дійшло до того, що в вирішальних матчах сезону команда грала практично без замін. І якщо в фінал клубу, не дивлячись на всі невдачі, вдалося пролізти (чудо-перемога над «Інтерпродсервісом» у другому матчі), то в фіналі підопічні Володимира Кошовського поступилися більш дисциплінованим та організованим сусідам з Дунаєвець – «Crispus». І все-таки, хочеться подякувати команді за таку яскраву атакуючу гру і надіятись, що в наступному сезоні, який команда почне вже в дивізіоні 3, «Агробізнес» зможе виставити оптимальний склад і продемонструвати свою ігрову міць в повній мірі, як це їм вдавалося, наприклад, в Кубку Преміум-ліги, де «зелені» по черзі обігрували клуби з вищих дивізіонів, спіткнувшись лише на представнику Дивізіону 1 –«Вентс».

Найкращий матч сезону: «Crispus» – «Агробізнес» – 4:5 (Фінал, 2 матч)

Найгірший матч сезону: «Агробізнес» – «Тепловик» – 3: 4 (7 тур)

Кращий гравець сезону: Валерій Цимбалюк. За відсутності ключових виконавців у складі, місце головного «забивали» і конструктора атак новоушицької команди дісталося саме молодшому братові Цимбалюку. І він з ним успішно впорався, забиваючи і “роздаючи” в найважливіших моментах матчів.

1 місце – Crispus

Абсолютному дебютанту хмельницької Преміум-ліги, безумовно, пощастило, що їм вдалося потрапити відразу в 4 Дивізіон, а не в 5, як це повинно було бути згідно  регламенту. Наявність вільних місць, через відмову деяких команд від участі, дало чудову можливість колективу з Дунаєвець почати свій шлях рангом вище, а значить не витрачати рік на подолання чергової сходинки на шляху до свого ігрового рівня. Вже з перших турів стало зрозуміло, що ігровий і потенційний рівень клубу великий. Команда регулярно і стабільно брала свої залікові бали, демонструючи ідеальне взаєморозуміння, відмінну зіграність і блискавичний перехід з оборони в атаку. І хоча незабаром «рожевих» очікувала така ж проблема як їх сусідів з «Агробізнеса» (частина гравців продовжили свої виступи в чемпіонаті України), саме через збалансовану і добре поставлену гру команді не довелося довго перебудовуватися або щось кардинально міняти. Закінчивши регулярний чемпіонат на гідній 3 позиції, але з труднощами пройшовши швидкий «МобіФренд», команда ніби-то поступово набирала хід, наче навмисно не витрачаючи зайві зусилля, намагаючись підвести пік своєї форми саме на кінцівку чемпіонату. І на фініші «Crispus» вже нікому не дав засумніватися у власній перевазі. Дві перемоги над «Зенітом», дві перемоги над «Агробізнесом» і новий чемпіон визначений. Так, напевно, до початку чемпіонату та й протягом більшої його частини,  мало хто сподівався побачити дунаєвецьку команду на вершині, але сказати, що це несправедливо, думаємо,  не зможе ніхто. Надпрофесійний підхід до справи, що включає в себе ретельний аналіз всіх ігор, підрахунок ККД кожного з гравців своєї команди, індивідуальний підхід до кожного майбутнього суперника, поєднання різних ігрових стилів: від швидкого переходу з оборони в атаку до гри «на стовпа» (Карловський, Боднар), відмінна реалізація гольових моментів і уважна гра від оборони – усього лише частина з елементів, що принесли клубу бажане чемпіонство. Хотілося б окремо відзначити роботу прес-аташе «Crispus», Володимира Кучерявого, чия безцінна праця допомогла команді дійти до мети і який, в черговий раз, довів важливу істину: дрібниць у футболі не буває. Будемо сподіватися, що даний приклад надихне більшість футзальних клубів і створить новий виток у розвитку аматорських команд нашого міста і області.

Найкращий матч сезону: «Агробізнес» -«Crispus» – 2:6 (Фінал, 3 матч)

Найгірший матч сезону: «Інтерпродсервіс» – «Crispus»  5:2 (8 тур)

Кращий гравець сезону: Олег Кучерявий. Тут, як то кажуть, без варіантів. Ключовий основний гравець команди, її лідер, мотор, кращий бомбардир і капітан. Провівши ідеальний сезон, Олег отримує не тільки титул кращого гравця команди за нашою версією, а й звання «Кращого гравця Дивізіону 4» за версією Асоціації міні-футболу (футзалу) Хмельницької області. Браво!

Микола Бевза, прес-служба Асоціації міні-футболу (футзалу) Хмельницької області

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ