Віталій Розпаченюк: «Багато знань не буває: завжди хочеться постійно вдосконалюватися, рухатися вперед, хочеться отримувати якісь нові знання»

0
463

17 лютого в Києві стартує непересічна подія: близько 20-ти спеціалістів з футзалу розпочнуть навчання за 147-ми часовою програмою «В-диплом УЄФА з футзалу», яка проходитиме в 4 сесії, а заключна крапка буде поставлена на початку серпня, коли слухачі складуть іспити. Подібний захід – другий для Центру ліцензування УАФ, і він є необхідним для того, щоб володарі ліцензії могли працювати на найвищому рівні. Загалом, тренерська ліцензія категорії В з футзалу впроваджена УЄФА в 2014-му році, і вона на поточний момент є найвищою для тренерів в футзалі, на відміну від футболу, де є ще категорії А та PRO.

Приємно констатувати, що серед слухачів курсів, що розпочинаються, буде і старший тренер «Сокола-2» Віталій Розпаченюк, якому підвищувати свій професійний рівень належить в вельми шановній компанії представників тренерського цеху, серед яких будуть заслужені тренери України Станіслав Гончаренко та Євген Ривкін (нині головний тренер збірної Литви), головний тренер жіночої збірної України Олег Шайтанов, колишній тренер «ХІТа» Дмитро Шувалов, тренер збірної Литви Кирило Красій та інші відомі персони нашого футзалу.

З цієї теми і розпочалася розмова прес-служби СК «Сокіл» з Віталієм Розпаченюк, підопічні якого з нашої молодіжної команди, до речі, завершили змагальну частину першого етапу в Преміум-лізі чемпіонату Хмельницького з футзалу.

– Віталій, перш за все, таке питання. Необхідною умовою навчання за програмою «В-диплом УЄФА з футзалу» є наявність у слухача «С-диплому». Як давно Ви його отримали?
– В минулому році. Не пам’ятаю точно дату. В минулому році були курси в Києві, і там я склав іспити на отримання «С-диплому».

– Є така певна думка, що подібні курси є якоюсь формальністю. А злі язики, навіть, висловлюються жорсткіше – нібито це взагалі викачування грошей з тренерів. Яка Ваша думка, як безпосереднього слухача?
– Не можна сказати, що коли я вився на «С-диплом», це було формальністю. З кожного заняття щось завжди тобі в голові відкладається нове. При тому, що в нас вже є така структура, як «Сокіл», я мав досвід співпраці з Романом Миколайовичем Ковальчиком, я на тих курсах багато чого для себе міг почерпнути. Можливо, щось нове, а іноді ті знання, які в мене були, систематизувати.

– Якщо у нас пролунало слово «гроші», то зазначимо, що навчання на «В-диплом УЄФА з футзалу» для слухачів не з дешевих і коштує 18250 гривень. За чий рахунок буде проходити Ваше навчання?
– Дякуючи керівникам СК «Сокіл», я їду за рахунок фінансування нашого клубу. Дуже приємно, що є така можливість поїхати на навчання.

– Навчання – це справа добровільна. Що сподвигло Вас подати документи до Центру ліцензування УАФ, щоб стати слухачем курсів, що розпочинаються?
– Багато знань не буває: завжди хочеться постійно вдосконалюватися, рухатися вперед, хочеться отримувати якісь нові знання. Роман Миколайович вже навчався на «В-диплом», я з ним радився, чи варто вв’язуватися в цю справу, і він казав, що деякі речі будуть цікавими.

Віталій Розпаченюк

– Чого особисто Ви очікуєте від навчання? Знання з яких аспектів підготовки футзалістів-професіоналів є бажання для себе поглибити?
– Цікаво б було поширити свої знання, пов’язані з харчуванням футзалістів, їхнім медичним забезпеченням. Напевне, в нас будуть заняття з тактичної підготовки, але в нас в клубі я більше орієнтований в роботі з другою командою на те, як грає перша команда. Також хотілося б поширити свої знання про цикли підготовки гравців. Наперед щось загадувати не хочеться, але сподіваюсь, що буде цікаво і корисно.

– В травні-червні у слухачів курсів буде тренерська практика. Звичайно, її можна було б пройти і в «Соколі», але для Вас навряд чи є таємниці в тому, за якими принципами працює Роман Миколайович Ковальчик. Щось думали з приводу того, де б Вам хотілося відпрацювати тренерську практику, щоб, можливо, з іншого боку поглянути на підготовчий процес професійної команди?
– Цікаве питання. Взагалі ще не думав про це. Але мені здається, що найкраща практика у мене буде в нашому клубі.

– В лютому та квітні навчання передбачає тижневе перебування в Києві, а це означає, що на цей час ваші підопічні з «Сокола-2» залишаться без вашого безпосереднього нагляду. І це тоді, коли у команди важливі матчі в Преміум-лізі. Кому довірити хлопців на цей час?
– Якщо в нього буде час, то це буде Роман Миколайович. Є ще і його помічник Михайло Петрович. Ми тут завжди готові один одного підстрахувати. Якщо їм щось десь потрібно, я ніколи не відмовлю. Не думаю, що це буде проблемою. У нас хлопці адаптовані, і їм іноді навіть цікаво, коли на тренування приходить головний тренер, його асистент, бо кожний хоче ще більше проявити себе, і це надає їм додаткової мотивації.

Розпаченюк

– Минулого тижня у «Сокола-2» завершився перший етап Преміум-ліги чемпіонату Хмельницького. Ваші вихованці посіли 14-те місце з 16-ти команд і зараз будуть боротися за збереження місця в Дивізіоні 1. Який проміжний підсумок Ви б могли дати виступу «Сокола-2» в цьому турнірі?
– У нас кожний рік новий виклик. В цьому році чемпіонат чи не вперше такий, що до останнього туру не можна було визначити пари плей-офф. Рівень турніру зростає дуже сильно. Ми є наймолодшою командою в Преміум-лізі, нам кожна гра дає якісь певні свої плоди, вказує, які моменти треба корегувати. Хлопці – молодці, що борються кожну гру, прагнуть витиснути максимум з себе. Хтось переступає через себе, хтось не може впоратися зі своїми слабкостями. Досить багато ще роботи. Помітно, що діти зростають, але роботи попереду дуже багато.

– Попри те, що керівництво клубу не ставить перед Вами жодних вимог до здобуття якихось спортивних результатів, «Сокіл-2» багатенько поступався в Дивізіоні 1: 10 поразок в 15-ти іграх. Програвати завжди неприємно, тож, як Ви бачити, чи нема на хлопців психологічного впливу від поразок? Тим більше, що в деяких матчах були прикрі втрати, які не дозволяли перемогти або зіграти внічию. Як можна знівелювати цей момент?
– Не можна казати, що хлопці протягом ігор десь «пливуть». Ми кожного суперника розбираємо, до кожної гри ми готові, знаємо слабкі та сильні сторони своїх суперників. На кожну гру у кожного гравця є своє завдання. Якщо він виконує своє завдання хоча б відсотків на 90, то ми, як правило, не програєм. Так, іноді щось виграти, ще не вистачає індивідуальної майстерності, щоб вирішити долю моментів, а ми створюємо багато моментів. Ми в жодній грі не були хлопчиками для побиття, щоб по нас їхали поїздом, і ми не розуміли, що відбувається. Навіть коли було 2:7, бо тоді хлопці припускалися помилок, які можна вважати прогнозованими. Гравці мають через себе переступати і усвідомлювати, що гра триває з першої до останньої секунди. А ще протягом гри не втрачати ані на мить концентрації, тоді результат, як правило, приходить.

Віталій Розпаченюк з Соколом-2

– В першій частині «Сокіл-2» провів 15 матчів, більшість яких була з досить вправними суперниками. Які аспекти Ви б відмітили з тих, в яких ваші підопічні однозначно прогресують?
– Мені здається, що від гри до гри хлопці прагнуть додавати, працюють над своїми помилками. Хто більше старається – більше прогресує, хто думає, що можна десть недопрацювати, недовиконати домашнє завдання, той менше прогресує. Є гравці, які в команді від шести до дев’яти місяців, перш за все вони вчать тактику. Кожний виправляє якісь свої слабкі сторони. Зараз команда грає за рахунок командної швидкості, швидко переходим в контратаки. Не можна казати, що ми під когось підлаштовуємося – ми прагнемо грати в свій футзал. Ми не вчимо тому, щоб вони стояли в захисті і вичікували на помилку суперника. Вчимо тому, щоб вони вміли, коли потрібно, пресингувати, за ситуацією грали в напівпресинг. Ми постійно ставимо різні завдання, щоб хлопці розвивалися. Вони мають знати, що виходячи на майданчик, треба кожну мить працювати, працювати і працювати.

– Двоє Ваших гравців, Микола Сохорук та Вадим Данилюк, вже залучалися Романом Ковальчиком до тренувань першої команди. Наскільки це вплинуло на хлопців, які все ж таки більше працюють під Вашим наглядом?
– Не тільки Сохорук і Данилюк. Вони були нещодавно. А раніше залучалися і Барабаш, і Омарі, і Гринь, і Гончар. Ми постійно таке практикуємо, щоб їх передивлялися, щоб вони адаптувалися. Ми кожному даємо шанс, як і обіцяли. Кожен гравець буде мати свій шанс попрацювати з першою командою, а як там буде далі, це вже буде в їхніх руках.

Віталій Розпаченюк

– На завершення, бажаємо Вам успіхів в навчанні, гідно представити в поважній компанії клуб «Сокіл». А зі своєї сторони можемо пообіцяти, що обов’язково зробимо в Вами інтерв’ю вже як з володарем «В-диплому УЄФА з футзалу».
– Дякую, буду прагнути не підвести.

Прес-служба СК «Сокіл»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ