Віталій Розпаченюк: «Головний підсумок сезону в тому, що Роман Миколайович забрав в нас до першої команди чотирьох гравців»

0
722

Восени минулого року «Сокіл-2» дебютував в Дивізіоні 1 Преміум-ліги Відкритого чемпіонату Хмельницького з футзалу. На такому високому рівні наша молодіжна команда грала вперше, і матчі з віковими та досвідченими гравцями з інших команд були серйозним випробуванням для підопічних Віталія Розпаченюка, переважній більшості яких по 16-17 років. Попри свою молодість, гравці «Соколу-2» гідно трималися протягом турнірної дистанції і в підсумку зберегли своє місце серед сильніших аматорських колективів Хмельницького. Які труднощі були у його команди перед стиковими матчами, в яких мала визначитися доля «Сокола-2», чому їх довелося грати без кількох гравців та про плани на літо в інтерв’ю прес-службі СК «Сокіл» розповів тренер нашої «молодіжки» Віталій Розпаченюк.

– Віталій Ігоревич, перехідні матчі «Сокола-2» проти «Олімпу» підбили підсумок виступу нашої молодіжної команди в самому престижному турнірі хмельницького футзалу. Його спортивна частина на поверхні – це збереження прописки в Дивізіоні 1, а які підсумки найголовніші після завершення цього важливого етапу особисто для Вас, як для тренера?
– По-перше, хочу привітати всіх хлопців з завершенням сезону. Він завершився в складних обставинах, для нас були різні випробування, пов’язані з коронавірусом, втратою ігрової форми. Самий головний для мене підсумок сезону в тому, що Роман Миколайович забрав в нас до першої команди чотирьох гравців. Тому решті хлопців було важко готуватися до перехідних ігор, бо на додаток один з хлопців, Микита Чорний, вирішив завершити з нами співпрацю, вирішив грати в футбол і ми побажали йому успіхів. Тому в перехідних матчах було важко через те, що скоротилася лава гравців і в нас готувалися 6 польових гравців і один воротар. Загалом, хлопці – молодці, зібралися, підготувалися, бачили, що немає нічого неможливого і виконали план на гру. Хоча і дійшло в цих матчах до «точок», але ми вели гру, виконували установку, попри те, що було важко через двомісячну паузу.

– В перехідних матчах не були задіяними три польових гравці – Сохорук, Данилюк, Бондар та воротар Чайка, які наразі тренуються з першою командою. Як і чому приймалося рішення про те, щоб вони не грали?
– Ми одразу прийняли таке рішення з Романом Миколайовичем, і варіант, щоб вони грали, навіть не розглядався. Свою основну місію в «Соколі-2» вони вже виконали, а вона, ще раз повторю, це потрапляння в першу команду. Вони вже в першій команді, і я не мав права їх залучати. Таке рішення було важливим і для решти хлопців, щоб вони не озиралися, чи будуть ці четверо грати чи ні.

– Матчі з «Олімпом» за сюжетом виявилися майже дзеркальними: в першій грі «Сокіл-2» поступався 1:3 і врятувався, а в другій, навпаки, Ваші підопічні були попереду 3:1 і не втримали перевагу. В першому матчі на швидкі 0:2 мабуть вплинула тривала відсутність ігрової практики?
– Ігрова практика це само собою, але ще й вплинуло те, що молоді гравці дуже хотіли виграти і перехвилювалися, тому на перших хвилинах припустилися двох помилок. Але саме головне, що вони зібралися, переступили через себе і почали працювати в правильному напрямку. Друга ж гра завершилася низкою нереалізованих моментів. В кінці гри було важко тому, що Зданевич ще в першому таймі отримав червону картку, і дуже багато часу нам довелося грати з воротарем і п’ятьма польовими гравцями. Десь функціональної готовності їм і не вистачило. Ще раз підкреслю, головне, що вони перебороли себе і зрозуміли, що немає нічого неможливого.

– Розкрийте секрет, які слова Ви казали Вашій «чудовій сімці» перед двома матчами з «Олімпом» та після них?
– Ми почали підготовку майже за 1,5-2 тижні до цих ігор. В перші три дні хлопців взагалі було важко зібрати, тому що вони сумнівалися, що матчі відбудуться. Але в останній тиждень ми дуже добре попрацювали, ми знайшли порозуміння, домовилися, що постараємося зіграти так, щоб втриматися в Дивізіоні 1, і цей результат хотіли зробити не просто «під задачу», а й вже мати якийсь малюнок гри. У нас був план А, був план Б, був ще запасний план, якщо щось пішло би не так. А після ігор подякував їм за роботу. Хлопці дійсно відпрацювали дуже серйозно, тим більше, що я бачив, що було важко, і для мене самий показовий момент, що гравці переступили через себе, і якщо хтось сумнівався, що в нього не вийде, після ігор вже не було ніяких питань.

– Характер і психологічну стійкість Ваших підопічних відмітимо? Адже вони – ще діти, проте в серії пенальті, яка вирішувала долю сезону, продемонстрували міцні нерви.
– Ми відпрацювуємо деякі моменти, пов’язані з пенальті. Наш воротар за декілька років нарешті нас почув, що треба працювати по удару, і якісно виконав свою роботу. Але все рівно, в нас ще багато роботи і є над чим працювати. Кожному з гравців.

– Трошки вище ми вже сказали про те, що четверо Ваших гравців з відновленням можливості тренуватися перейшли під оруду Романа Ковальчика. Ваша думка, як фахівця, які сильні якості цих хлопців дозволили їм зробити крок вперед, і над чим кожному з них ще потрібно працювати?
– Їх під одну гребінку не можна брати, бо у кожного є свої позитивні якості. Що їм треба більше розкривати, про це їм вже скаже Роман Миколайович, він набагато більше має досвіду, і в нього свої плани по кожному з гравців. А чому їх залучили до першої команди? Напевне тому, що вони більше працювали і процес навчання в них пішов трошки швидше. Вони – різнопланові гравці. Якщо Сохорук більш захисного плану, то Данилюк більш атакувальний гравець. Бондар теж більше заточений, щоб грати вперед. Такі рішення, як перехід до першої команди, в нас приймає Роман Миколайович. Він сам розглядає, якого плану йому потрібен гравець, яку потрібно закрити позицію, а ми тільки готуємо йому гравців.

– Найрезультативнішим в «Соколі-2» став Ідріс Омарі, на його рахунку 14 забитих м’ячів. Загалом його дії на майданчику не можна не помітити. Як би Ви оцінили його перспективи приєднатися до тренувань нашої першої команди? Чого не вистачає цьому неабиякому гравцеві?
– Є систематичні помилки, які не давали йому концентруватися на своїй роботі. Але останні два тижні показали, що він дійсно може працювати, і йому двері в першу команду ніхто не зачиняє. Я йому особисто подякував за перехідні ігри, бо він в цих іграх почав виправляти свої помилки. Як тільки він почне від них позбуватися та почне додатково працювати над собою, буде розвиватися в плані фізичних кондицій – це його додаткова робота, про яку він знає, в нього буде шанс. Ще раз наголошую, що двері перед ним ніхто не зачиняв.

– Кілька гравців в «Соколі-2» 2003 р.н. і вони завершують навчання в школі. Які подальші плани з навчанням зокрема у Гриня, Омарі та Барабаша, і чи не втратимо ми їх у зв’язку з завершенням школи на подальше?
– Казати, що когось ми втратимо чи ні, це відомо одному Господу Богу. Гринь вже навчається в політехнічному коледжі, в який він пішов після школи, і в плані навчання в нього нічого не зміниться. Наскільки ми маємо розмову з Барабашем, то він планує вступати до Хмельницького Національного університету, а з нами він дуже хоче працювати і прогресувати. Барабаш і Омарі будуть здавати ЗНО, і останній хотів би продовжувати навчання в Кам’янець-Подільському університеті, про це в нього були попередні розмови з директором клубу Артемом Вікторовичем Гласом.

– Цього тижня відбулося жеребкування Преміум-ліги з міні-футболу-2020, де «Сокіл-2» буде грати в Дивізіоні 2. По-перше, чому саме в другому дивізіоні? По-друге, у Вас залишилась невеличка обойма гравців, тому звідки буде можливим підтягнути резерв на цей турнір?
– Про другий дивізіон ми приймали рішення, коли в минулому році у нас прийшло багато нових молодих гравців. В першому дивізіоні віщі швидкості, і їм було б важко сприймати навчання. Тому ми цілеспрямовано прийняли рішення про участь в другому дивізіоні. В цьому році зрозуміло, що всімох буде важко грати, тому будемо переглядати нових гравців, підтягувати наших вихованців 2006 р.н. Також активно залучаємо наших колишніх вихованців – Богдана Кручека, Володимира Рудюка, Дмитра Михайленка. Ці хлопці складуть конкуренцію, і поруч з ними будуть зростати молодші гравці.

– Під Вашим наглядом працюють ще й наймолодші дітки ДЮСШ «Сокіл». Ви їх вже збирали після карантину? Які плані у дітей цієї вікової категорії на літо?
– Ми вже зібралися, поновили заняття і працюємо два тижні. Маємо можливість працювати в залі, і поки що будемо продовжувати. Після карантину всі скучили за заняттями, і зараз маємо 25 чоловік на кожному тренуванні.

– Тренування у старших, тренування у молодших… А власні плани на відпочинок з родиною влітку якісь вибудовуєте?
– В нас влітку немає відпочинку. Зараз буде чемпіонат на відкритому майданчику йти до кінця серпня. Спочатку нам треба на майбутнє команду робити. А загалом такими питаннями про відпочинок з родиною Ви краще не тисніть на хворе… (сміється).

Прес-служба СК «Сокіл»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ