Владислав Ліпчинський: «В даний момент почав читати «Кобзаря» Тараса Шевченка»

0
1004

Воротар хмельницького «Сокола» Владислав Ліпчинський не так багато грав в сезоні, що для нашої команди в Екстра-лізі завершився, але і це досвід для юнака, якому тільки пів року тому виповнилося 18 років. Про те, яка «карантинна пауза» зараз у Владислава, і які головні висновки ним були зроблені за підсумками сезону, в ексклюзивному інтерв’ю Владислава Ліпчинського прес-службі СК «Сокіл».

– Владислав, перше питання таке, яке на сьогодні є найчастішим від журналістів до спортсменів – коли футзал зараз на паузі, чим займаєшся у вільний від неробства час?
– Коли з’явилося трошки більше часу, я, за вказівкою тренера, почав бігати крос 45-50 хвилин, і кожен день «планка» по 1-2 хвилини. Ще для себе роблю різні вправи на прес, на спину, на руки, щоб тримати своє тіло в тонусі. А так, коли немає тренувань, немає ігор і є трохи більше вільного часу, то проводжу його в більшості вдома. Стараюсь нікуди з дому не виходити, хіба що за продуктами, а ще читаю книги та дивлюся фільми, серіали.

– По всіх ЗМІ багато так званого челенджу, коли футболісти жонглюють туалетним папіром. Не пробував займатися цією дурницею?
– В мене трохи маленька квартира і дуже замало для цього місця. До того ж, воротарі не дуже славляться технікою, так що такий челендж не для мене.

– До речі, ікона футзалу бразилець Фалькао доволі критично висловився до цієї забавки, вважаючи її недоречною в той час, коли ситуація з коронавірусом залишається складною та серйозною. Погодишся з думкою Фалькао?
– Це справа кожного, чим займатися. Просто кожний ставиться до цієї ситуації по-своєму. Хтось може просто розважатися вдома, а хтось може над всім цим замислюватися більш глобальніше.

– Ти казав, що іноді виходиш на вулицю. Як Хмельницький, змінився за останній тиждень?
– В перші дні карантину більшість людей поставилися до цього просто як до невеликої відпустки. Але з часом люди до цього почали ставитися серйозніше, і людей на вулицях стало менше. Але мені здається, не до всіх дійшло, що більшість часу треба проводити вдома.

– Сезон для «Сокола» за будь-яких обставин завершився, і за багатьма іграми нашої команди ти спостерігав з лави запасних. Чого, на твою думку, окрім набраних очок, не вистачило «Соколу», щоб пробитися до чільної шістки?
– Не вистачило в першу чергу майстерності. А ще – як би це все сказати правильно?… Просто в нас всі молоді гравці, а щоб в тій же самій нашій Екстра-лізі претендувати на якісь високі місця, ще треба багато грати. В першу чергу треба грати і набиратися досвіду. Думаю, що нам в першу чергу не вистачило досвіду матчів з сильними командами.

– Вперше на майданчик ти вийшов в 4-му турі, коли ми грали з «Ураганом». Наскільки важко налаштовуватися, коли ти не знаєш, чи будеш взагалі грати, а тут тебе несподівано кидають на майданчик?
– Я б сказав, що налаштовуватися важко в будь-якому випадку. Ти не знаєш, чи будеш грати, чи ні. Ти не можеш не налаштовуватися. Ти налаштовуєшся на матч так, як ти маєш грати. А там вже, як тренер вирішить, так і буде.

– З тих матчів, які ти провів повністю, а таких було 3 (з «ХІТом», «Продексімом», «Енергією»), що по своїй грі можеш відмітити як позитивне, і що тобі відверто не вдалося?
– Позитива можу сказати немає, або він не дуже великий. В деяких моментах міг зіграти набагато краще, ніж зіграв. Думаю, що негативу в тих матчах було більше, ніж позитиву. Ще багато над чим треба працювати. А самий більший негатив це останні хвилини матчу з «Енергією». Була невеличка наша перевага, потім рівний рахунок, і трохи були переживання, що ти можеш зробити щось не так і цим все зіпсуєш. Це саме більше тиснуло на психіку.

– Ти зазвичай граєш без рукавичок, хоча багато голкіперів, наприклад, в тому ж «Урагані», воротарі в рукавичках. Це в цілому одне з дискусійних питань щодо гри воротарів. В чому вбачаєш переваги гри без рукавичок?
– Мінус гри в рукавичках – незручно вводити м’яч, оскільки ти м’яч майже не відчуваєш в руці. В кожного, звичайно, своє, але мені особисто не зручно в матчах грати в рукавичках. На тренуваннях я використовую рукавички частенько, але в матчах від них відчуваю дискомфорт. На тренуваннях я використовую рукавички більше в зимовий період, бо в нас в залі взимку трохи прохолодно, і коли інтенсивне тренування з ударами, просто долоням трошки боляче. Коли ж починається двохсторонка або якісь ігрові вправи, то я вже працюю без рукавичок.

– Скажи декілька слів, де ти розпочинав грати і як обирав для себе на майданчику або на полі саме воротарське місце?
– Розпочинав я грати в році 2013-му. Я прийшов до школи на той час ще «Спортлідер+» до свого першого тренера Миколи Григоровича Сохорука. Мене футзал зацікавив, і я хотів грати. Спочатку не як воротар, а як звичайний гравець. Але якось в нас була двохсторонка, на перегляді не було воротаря і настала моя черга вставати в ворота. В мене щось трохи вийшло, і мені ця позиція сподобалася. Я вирішив на ній грати і надалі. В великий футбол я не грав ніколи, хіба що в звичайний, дворовий футбол.

– Одне спостереження щодо твоєї гри: при ударах по воротах з близької відстані ти був помічений в тому, що відвертаєшся від м’яча. Як будеш парирувати таке зауваження?
– Ну так, в мене є невеличке побоювання. Хоча я би сказав, що мені не страшно, але є такий рефлекторний рух. Ми на цю тему з тренерами вже давно говорили, і я над цим працюю. Бо це треба прибирати.

– Повернемося до поточних реалій. Якщо карантин на спорт в Україні затягнеться ще на місяць, не думав, чим би завантажити себе у вільний час? Може, щось почитати, подивитись на відеоресурсах?
– Можу сказати, що в даний момент почав читати «Кобзаря» Тараса Шевченка. З фільмів? Мені подобаються різні жанри, коли буває час та бажання, можу щось подивитися. Є ще таке, що коли залишається вільний час, то граю з друзями в відеоігри. «Counter-Strike 1.6», або щось подібне.

– Є таке поширене твердження: «Кожен воротар повинен пропустити свій мішок м’ячів». Наскільки великим ти плануєш свій «мішок» з пропущених м’ячів? Яким для себе вбачаєш рецепт, щоб він не був безрозмірним?
– Хотілося, звичайно, щоб мішок був якомога меншим. І над цим треба більше працювати, треба думати головою в іграх і на тренуваннях. На кожному тренуванні – що ти робиш правильно, а що – ні. Було в мене таке, що дуже переживав після пропущених м’ячів, а воно швидко прилітало ще. Таке було в грі з «Продексімом». Якщо пропускаєш якийсь безглуздий гол, то якийсь час думаєш, як це могло статися, і тобі прилітає ще другий і третій. Треба це виправляти.

Прес-служба СК «Сокіл»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ