Аналізуємо формати ЧУ: шістка на другому етапі – граблі, на які ми вже наступали

0
308

Минув рік, і Асоціація футзалу України пропонує клубам Екстра-ліги знову повернутися до формату, в якому шість команд на другому етапі зіграють ще два кола. Це і є третій формат з тих трьох, які 8 червня будуть винесені Асоціацією для обговорення представникам клубів, щоб визначитися з форматом та датами проведення чемпіонату та Кубку України.

Для початку два екскурси в історію. Перший – у відносно вже далеку. Сама по собі ідея з тим, щоб шість кращих команд на другому етапі зіграли ще по два рази, не нова. Ще за часів Геннадія Лисенчука, в сезоні 2006/2007 років, саме так чемпіонат відіграли 14 команд вищої ліги. Тоді чемпіоном вперше в своїй історії стала львівська «Енергія», але не за чемпіонство точилася на другому етапі основна боротьба. Львів’яни після двох кіл випереджали переслідувачів на 11 очок, цей відрив зберігся і на фініші. По 11 очок «енергетикам» програли «Шахтар» та «Інтеркас», і для обох цих команд з їхніми чемпіонськими амбіціями це було фіаско. Окрім названих трьох команд, в шістці тоді був «Єнакієвець», який грав фактично в своє задоволення: від третього місця єнакієвці відстали на 15 очок, а п’яту команду, «ТВД», випередили аж на 24 залікових бали. Замкнула шістку запорізька «Дніпроспецсталь», у якої відстань до «Енергії» була 55 (!) очок – це прірва. Наскільки для «ДСС» було цікавим грати на другому етапі, говорить той факт, що команда за 10 ігор набрала всього чотири очки, обігравши немотивований «Єнакієвець» та зігравши внічию з «ТВД». Додамо, що вже в наступному сезоні було вирішено від формату з шісткою відмовитися.

Другий екскурс в історію вже зовсім недалеку, і хоча вона для всіх ще свіжа, тим не менше. Повернення формату з шісткою відбулося три роки тому, і ризикнемо припуститися, що на це Асоціацію футзалу України надихнуло те, що саме за цим форматом грала і Українська Прем’єр-ліга. Інших пояснень просто не знаходиться, адже до цього кілька сезонів поспіль на другому етапі грали плей-офф, і всі вони були з тих, що запам’яталися надовго – це були три чемпіонства «Локомотива», «золото» «Енергії», і два поспіль тріумфу «Продексіма». І тим не менше, несподівана і волюнтаристична з боку АФУ зміна формату відбулася, попри те, що більшість клубів була за те, щоб і надалі визначати сильнішого в іграх на виліт. Тоді чому ж це було зроблено, з боку АФУ був наведений сильний аргумент, правда, лише за рік вустами її спортивного директора – це з «метою розвитку всього українського футзалу, з огляду на такі аспекти як: загострення боротьби під час регулярного чемпіонату, інтрига боротьби за призові місця до останнього туру, більша комерційна привабливість». А ще «Сильний чемпіонат – це, передусім, інтереси збірної»!

Останнє – це взагалі феєрія, тому що до цього чомусь вважалося і доводилося скрізь чути і читати, що «сильні клуби – сильна збірна». З інтересів збірної і почнем. Саме в період 2018-2020 років, а точніше в лютому 2020 року, саме тоді, коли на догоду команді Олександра Косенка був і переформатований чемпіонат України, національна збірна України «здобула» найганебніший свій результат у відбіркових турнірах чемпіонатів Європи та світу, коли пролетіла повз чемпіонат світу, посівши в групі останнє місце.

Зрозумівши все про «розвиток всього українського футзалу», оглянемо, як же спрацювали інші аргументи. В сезоні-18/19 загострення боротьби за чемпіонство дійсно відбулося, але це, скоріше, було не заслугою формату, а прорахунками в роботі тодішнього тренера «Продексіма» Карлоса Барбози, а ще штучно створеного збігу обставин, коли «Продексім» примусили грати з «Титаном» всього через 48 годин після виснажливого повернення херсонської команди з Сербії після матчів Ліги чемпіонів. Підопічні Карлоса Барбози тоді програли 3:9, а оскільки «Титан» пробився до шістки, ця поразка і була постійним якорем, який висів на нозі херсонців, і тим самим створював інтригу в боротьбі за золото.

Дуже б не хотілося про це взагалі говорити, але таки доведеться. З ким із людей, дотичних до футзалу, не доводилося три роки тому розмовляти, від багатьох з них лунала думка, що зміна формату була зроблена для того, щоб, скажемо так, ускладнити «Продексіму» можливість втретє здобути перемогу в чемпіонаті. Можливо – це так, можливо – ні, але «ускладненість» таки створена була, втім всіх тоді переграли дві людини: Ігор Колихаєв та Хаві Родрігес. Президент «Продексіма» підірвав весь український футзал, коли запросив на посаду головного тренера Хаві Родрігеса, легенду світового футзалу. Той же так вмотивував гравців, так зарядив їх своєю вірою в перемогу, що херсонці таки зробили те, заради чого Хаві Родрігес і був запрошений.

Все ж таки не третє чемпіонство «Продексіма», а інша подія мала стати тим цвяхом, який мав би бути забитим в труну формату з шісткою. І подія ця сумна – зняття покровського «Титану» перед початком другого етапу. Причиною тут вбачається не війна на сході України, на яку списали зняття «Титану» в АФУ, а те, що президент покровського клубу Анатолій Пучка виявився розумною людиною, порахував ті гроші, які він дуже складно заробляє в своїй галузі, і зробив висновок, що гроші краще спрямувати не на оплату того, щоб його команда, не маючи ніяких перспектив за щось боротися, продовжила участь в чемпіонаті в якості відвертого статиста, а використати їх з користю для бізнесу і для того регіону, де він мешкає.

Формат з шісткою був збережений і на сезон-19/20. Влітку 2019 року ще не було ніякого коронавірусу, але згодом саме рішення про другий етап в такому форматі виявилося тим бар’єром, який не дозволив дограти чемпіонат. Можливо, хтось і не погодиться, але навесні 2020 року було стільке відчуття, що тоді рішення зупинити чемпіонат з радістю сприйняли всі клуби, окрім одного «Урагану». Франківці навіть обізвали четверте чемпіонство «Продексіма» «ковідним», але це було не більш, ніж емоції та трохи сарказму. Після першого етапу «Ураган» відставав від херсонців на дев’ять очок, невже в Івано-Франківську і справді вірили, що «ураганівцям» це відставання вдасться відіграти? Сміливо, якщо не сказати, що зухвало. І все ж таки – до завершення чемпіонату та формату. Коли в багатьох країнах Європи оголосили повний локдаун, футзальні чемпіонати зупинилися, але після його завершення, в деяких країнах, там де формат чемпіонату був з плей-офф, його змогли дограти. Якби і у нас був плей-офф, це цілком можна б було зробити і в Україні. Пам’ятаєте друге чемпіонство «Локомотива» в 2014 році, коли війна на сході України тільки починалася? Тоді переформатовали плей-офф і провели його в одному місті – в Черкасах. Але ж дограли!

Сама по собі ідея, щоб зіграти другий етап найсильнішій шістці в два кола, має три слушні причини: збільшити кількість матчів, підвищити видовищність і зробити чемпіонат цікавішим. Спочатку оглянемо, як це спрацювало в УПЛ. Кількість матчів, до речі, обрадувала в футбольному середовищі далеко не всіх. Щоб не завершувати чемпіонат в середині червня, доводилося після зимової паузи поновлювати його в середині лютого, і це був ще той футбол. Видовищність та цікавіть зросли, але тільки в першій шістці, і їх обумовили єврокубкові місця, які отримували п’ять з шести команд. Якщо завоювати місце навіть в другому кваліфікаційному раунді Ліги Європи, можна отримати непогані гроші. А в футзалі які гроші – навіть чемпіони своїх країн не мають від УЄФА жодної бонусної копійчини за участь в Лізі чемпіонів.

Тепер зі «слушними причинами» до футзалу. Кількість матчів дійсно збільшується, але не для всіх, а тільки для шести клубів, хоча при плей-офф таких клубів вісім. Всі вони при збільшенні мали нехай і не гарантовану кількість, але ж вона залежала виключно від самих клубів: вигравайте – і будете грати більше! При форматі з шісткою додаткових матчів точно 10, а при плей-офф у вісімки команд кількість може коливатися від трьох до 15-ти. Наприклад, цього сезону учасники плей-офф відіграли від трьох до 11-ти матчів, але все це були далеко не прохідні матчі, заради галочки, і в них треба було викладатися. Тому це ще суперечливе питання, що корисніше: зіграти 10 матчів, щоб «пограти в футбол», чи трохи менше, але кожний з них – на смерть.

З видовищністю – також можна посперечатися. Автору цих рядків десь доводиться повторюватися, але з сезону-2018/2019 на другому етапі найбільше запам’яталися три гри: коли «Продексім» розтрощив «Енергію» 10:0, коли «Продексім» в Києві зіграв з «ХІТом» 3:3, але тут більше мова не про саму гру, а про гол-фантом у ворота херсонців, ну і ще гра – коли «Продексім» обіграв «Ураган» 5:3 і став чемпіоном. Суперових ігор плей-офф в пам’яті набагато більше, а найбільш феєричні, це коли «старий та товстий» у Львові обіграли «Енергію» та зробили «Ураган» чемпіоном, та п’ята гра «Локомотив» – «Ураган» в рік першого чемпіонства «залізничників». Від першої минуло вже 10 років, але як Сержао тікав від Легчанова, коли забив один зі своїх м’ячів, досі перед очима.

Щоб представити читачам всі варіанти форматів від АФУ в рівних умовах, наведемо розбивку турів при форматі з шісткою помісячно:

– вересень – 3
– жовтень – 5
– листопад – 4
– грудень – 3
– січень – 1
– лютий – 1
– березень – 2
– квітень – 4
– травень – 4
– червень – 1.

Як бачимо, вона нічим суттєво не відрізняється від формату в три кола, хіба що планується, що чемпіонат завершиться 4 червня. Одразу ж пригадалося, що одного разу був чемпіонат, який фінішував в середині червня, так тоді від клубів було прохання до АФУ, що вони згодні грати будь-як, але тільки не в червні. Втім, за такого червня, який зараз на дворі, до його середини можна грати спокійно.

Далі буде…

Прес-служба СК «Сокіл»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ