Плей-офф як лакмусовий папірець всіх проблем: і ігрових, і суддівських

0
367

Більше двох з половиною років, з травня 2018 року, в чемпіонатах України не гралися матчі плей-офф, і от нарешті в березні футзальна Екстра-ліга повернулася до здорового глузду. «Здоровий глузд» – це про що? Та про те, що у всіх провідних національних чемпіонатах найкраща команда виявляється в іграх на виліт, але ми чомусь вирішили, що в нас має бути свій особливий шлях розвитку. Заради інтересів збірної України національний чемпіонат має стати її заручником і чемпіон має виявлятися так, як зручно деяким клубам. Ну і куди ми приплили зі збірною в таких умовах, показали відбіркові матчі чемпіонатів світу та Європи. Одразу зазначимо, що безпосередньо система плей-офф – це не панацея того, що національна збірна одразу рвоне у всіх рейтингах вгору, хоча б тому, що чвертьфінальні матчі серії плей-офф, які в Екстра-лізі завершилися в неділю, показали, що наші тренери і гравці матчі на виліт грати і відвикли, і розучилися.

В цьому огляді деякі проміжні підсумки першої стадії виявлення чемпіона України – матчів 1/4 фіналу, в якому спробуємо знайти логіку в тому, чому вони завершилися так, а не по-іншому, а заодно і в тому, чому загалом чвертьфінальних матчів було не 20, як могло би бути в теорії, а всього 13.

«Безумству хоробрих співаємо ми пісню»

«Продексім» – АФФК «Суми» – 6:1, 3:2 (ОТ), 4:1
(регулярний чемпіонат – 7:1, 6:0)

Ще коли тільки сформувалися пари плей-офф, було цікавим спрогнозувати, де ж можна очікувати, що коса наскочить на камінь, а де ймовірність цього найменша. Підстави для прогнозу варто було пошукати в регулярному чемпіонаті, і згідно його результатів нічого не варто було очікувати в суперництві херсонського «Продексіма» та АФФК «Суми». Не тому, що це перша та восьма команди регулярного чемпіонату, а виключно через рахунки двох поєдинків між ними, в яких чемпіони України були сильнішими з загальним балансом 13:1. В підсумку херсонці перемогли і в трьох чвертьфінальних матчах, тим не менше, саме в цій парі була зіграна гра, яка стала окрасою всієї цієї стадії плей-офф.

Перша гра між «Продексімом» та АФФК «Суми» стала нібито продовженням регулярного чемпіонату – для Сум знову без варіантів. Але як же все змінилося за добу! У сумчан до складу після дискваліфікації повернувся Руслан Острога, плюс геніальну гру видав воротар Євгеній Балухта, який, попри свої 23 роки, не має суттєвого досвіду ігор в Екстра-лізі. І диво – лише цих двох факторів ледь не вистачило для того, щоб здобути сенсаційну перемогу. Звісно, до цього треба додати неймовірні морально-вольові якості, які в другій херсонській грі продемонстрували підопічні Ярослава Песоцького.

Цього все ж таки не вистачило? Якщо суто по грі, но не міг Дмитро Ігумнов в тому ключовому епізоді на 49-й хвилині не знати, що Петро Шотурма прибиратиме м’яч під ліву ногу, але, скоріш за все, втома не дозволила накрити той роковий удар, який приніс «Продексіму» перемогу. А втома стала наслідком того, що всю гру далеко не молода команда з Сум проводила в вісім польових гравців. Це ще перед грою було тонким місцем АФФК «Суми», а, як відомо, де тонко, там і рветься. Ми тепер ніколи і не взнаємо, що б було, якби «Суми» дотягнули другу гру до серії пенальті, можливо, і програли б в ній, але саме в цій грі можна було побачити, чим же все ж таки привабливий плей-офф.

Після того, як в другій грі «Продексім», м’яко кажучи, відскочив, було очевидним, що в Сумах підопічні Андре Броканелло зроблять ставку на першу гру. Дві херсонські гри показали, що двічі поспіль херсонці літати по майданчику не готові, тому їм життєво важливим було все вирішити одразу. В принципі, третя гра і пройшла за херсонським сценарієм, хоча було очевидним, що і гравці АФФК «Суми» підсвідомо не вірили, що їм по силах повторити свій херсонський подвиг.

Щодо виступу АФФК «Суми» в плей-офф, то можна подякувати гравцям команди, що вони всім нагадали, що в житті завжди є місце подвигу, а також пригадати відомого пролетарського поета та його крилату фразу про те, що «безумству хоробрих співаємо ми пісню», а от «проспівати славу» тоді, коли сумчани програли серію 0:3, недоречно.

Достатньо одного рішення

«Ураган» – «Моноліт-Viva Cup» – 9:1, 5:2, 8:3
(регулярний чемпіонат – 3:0, 6:0)

Ще одна пара суперників, яка особливо нічого не обіцяла, це протистояння «Урагану» та «Моноліту-Viva Cup». В регулярному чемпіонаті харків’яни двічі програли з загальним рахунком 0:9, і в останньому турі регулярного чемпіонату команда Романа Перадзе мала нагоду уникнути побачення з незручним суперником. Для цього достатньо було зіграти в Рівному внічию, але поразка відкинула «монолітівців» з п’ятого місця на сьоме, а в плей-офф відправила на «Ураган».

Що було проти Харкова? Лише троє гравців в його складі мали серйозне уявлення, що таке плей-офф, але досвіду Бондара, Овсяннікова та Чуднова було замало. За великим рахунком суперництво в цій парі так і не зав’язалося, невеличка інтрига була лише в другій грі, але її своїм рішенням вбила арбітриня Олена Хомич, коли рахунок з 2:1 став 3:1. Про цей епізод більш детально буде в завершенні цього огляду, коли поговоримо про суддівство (а як же без нього?), але фактично після того, яка перевага «Урагану» збільшилися до двох м’ячів, «Моноліт-Viva Cup» припинив супротив і в цій грі, і в серії загалом.

У поразки харків’ян в серії 0:3 дві основних складові. Про відсутність досвіду вже було, а друге – без сильної воротарської ланки плей-офф не виграється. Роман Перадзе в трьох іграх перепробував всіх своїх трьох воротарів, але жодний з них і близько не демонстрував рівня того ж Балухти.

Коли 3:0 було добрим для всіх

«Енергія» – «Кардинал-Рівне» – 4:0, 4:2, 2:1
(регулярний чемпіонат – 2:1, 5:1)

Зазвичай в плей-офф найбільш запекліше протистояння очікується в суперництві четвертої та п’ятої команд регулярного чемпіонату, хоча б на підставі того, що вони сусіди по турнірній таблиці і мають бути приблизно одного рівня. Але тут варто пригадати, що «Кардинал-Рівне» тільки в заключному турі регулярки вискочив на п’яте місце, на яке за логікою двоколового турніру більше заслуговував «Моноліт-Viva Cup», а різниця між рівнянами і «Енергією» склала 12 очок, і це для 18 ігор першого етапу чемпіонату України забагато.

В регулярному чемпіонаті команди зі Львова та Рівного відали рівні ігри, але не варто забувати, що в них на чолі «кардиналівців» був Ігор Москвичов. В плей-офф же в «Кардиналі-Рівне» головував діючий гравець Олександр Бондар. Як гравець, він дуже досвідчений, проте як тренер – взагалі без досвіду. До того ж, всім відомо, що сумісництво тренера та гравця нікому на користь не йшло, от і «Кардинал-Рівне» виключенням не став.

Серія плей-офф між «Енергією» та «Кардиналом-Рівне» виявилася найгіршою і за рівнем гри, і за інтригою, а з усіх трьох ігор перша взагалі була непорозумінням – на майданчику була тільки одна команда, точніше, один Тарас Кузь, який поклав на лопатки рівнян. Він і став головним героєм всієї серії, своїм блискучим ударом за 20 секунд до завершення третьої гри поклавши край стражданням і самих гравців, і тих вболівальників, які переглядали гру в онлайні. Четверта гра в цій серії була б очевидним перебором: «Енергія» за всіма параметрами більше заслуговувала на півфінал, вона до нього і пройшла.

В одну вирву снаряд двічі не падає

«ХІТ» – «ІнБев» – 5:1, 8:3, 2:4, 7:0
(регулярний чемпіонат – 5:5, 4:3)

Пара «ХІТа» та «ІнБева» в 1/4 фіналу плей-офф була єдиною, в якій команді, нижчий за рейтингом, в регулярному чемпіонату вдалося відібрати очки у суперника з вищим рейтингом. Житомиряни і в Києві зіграли 5:5, та й в рідному Житомирі були недалекими від позитивного результату. Тому і не дивно, що саме цій парі ми маємо дякувати, що в Екстра-лізі вся чвертьфінальна серія плей-офф не обмежилася мінімумом в 12 ігор, а подарувала нам ще й додаткову 13-ту гру, яка по-своєму теж була цікавою і для декого корисною.

Що стало підставою для цієї додаткової гри? В Києві «ІнБев» не дав жодних сподівань для очікування інтриги. Гравці «ХІТа» в двох київських матчах грали в своє задоволення, це і зіграло з ними злий жарт в Житомирі. Коли ж підопічні Олега Лук’яненка в третій грі забили швидкий м’яч, схоже на те, що більшість з них очікувала, що прогулянка продовжиться. Тому і не дивно, як же суттєво на киян вплинуло не тільки несподіване вилучення Євгена Сірого, а й подвійний удар в середині першого тайму, коли один за одним Олександра Сухова засмутили Роман Бакум та Сергій Литвиновський. До того ж, в «ІнБеві» кураж спіймав воротар Андрій Мельник. Один з фаворитів чемпіонату настільки «поплив» в цій грі, що вже після голу Богдана Мосійчука на 32-й хвилині стало очевидним, що четвертій грі бути.

Чим же вона виявилися показовою? По-перше тим, що показала, що в «ХІТі» вміють в екстремальних умовах робити висновки з прорахунків. Друге ж стосується того, чим і цікавий плей-офф. В ньому в стислих умовах, коли між іграми менше доби, треба знаходити, чим же можна здивувати суперника, чого і не було з «ІнБевом». Одну гру за рахунок вдалої гри воротаря та «сидіння» в захисті ще можна взяти, всю ж серію неможливо. Гру «ІнБева» в глухому захисті гравці «ХІТа» нейтралізували стандартами, і за рахунку 0:3 Житомиру можна було викидати білий рушник. Все, що було далі, було нецікавими, повеселив хіба що епізод зі святкуванням всім складом «ХІТа» сьомого м’яча, а присвячене воно було тому, що Андрій Борсук в цьому сезоні нарешті забив свій перший гол.

Наш футзал не був би нашим футзалом, якби не дав нагоду поговорити про суддівство

Як і обіцяли, про третій гол «Урагану» в другій грі, який можна вважати ключовим епізодом серії між «Ураганом» та «Монолітом-Viva Cup». З приводу нього вдалося поспілкуватися з представниками протилежних сторін, і мова не про команди з Івано-Франківська та Харкова, а про різні сторони барикад. Думка представників суддівського цеху: відео протиборства Абакшина та Мирошниченка не дає всіх умов розібратися в обставинах епізоду. Ця думка є зрозумілою хоча б з корпоративних інтересів. Думка ж представників НЕ суддівського цеху: взяття воріт зафіксоване неправильно.

В цьому огляді не буде спроб розбиратися, чи легітимним був гол у ворота «Моноліту-Viva Cup». Тут більше питання щодо того, що було одразу після цього епізоду, а розвиток подій був наступним. Арбітриня Олена Хомич знаходилася в ідеальній позиції, щоб все оцінити, і вона не могла не бачити першої реакції Абакшина та Мирошниченка на ігровий момент. Перший спочатку не виявив ніякої радості, а святкувати почав тільки коли подивився на Хомич, другий же спокійно пішов за м’ячем, демонструючи, що він його не торкався. Олена Хомич після кількох секунд роздумів показала на центр, всім своїм видом демонструючи впевненість в тому, що прийняла правильне рішення. Проте її подальші дії змушують в цьому сильно засумніватися.

А далі було спілкування і з Денисом Овсянніковим, і з Максимом Павленком та його помічником, і з третім арбітром, і головне – консультації з другим арбітром Гарасимківим, який від безпосереднього місця подій був дуже далеко. Чому була вся ця вистава, якщо людина абсолютно впевнена в своєму рішенні. Чи все ж таки не була впевнена?

Можна скільки завгодно говорити, що «Ураган» в трьох іграх довів, що він сильніший за «Моноліт-Viva Cup», але факт залишається фактом: не всім очевидний гол, зарахований Оленою Хомич, став за всіма законами футболу в цій грі переможним.

Головний же суддівський казус плей-офф: деякі наші арбітри працюють на матчах Екстра-ліги, не до кінця розуміючи (або не знаючи) всіх тонкощів правил гри в футзал. Мова про епізод другої гри «Продексім» – АФФК «Суми», коли з лави запасних сумської команди на майданчик полетіла пляшка з водою. Після цього АФФК «Суми» мав залишитися в меншості і отримати фол, але не було ані першого, ані другого. Як і не було жовтої картки тренеру «Продексіму» Андре Броканелло, який ногою зупинив м’яч, який ще був в грі на майданчику.

Питання без точних відповідей

І їх два. Треті матчі в своїх серіях «Моноліт-Viva Cup» та АФФК «Суми» проводили без головних тренерів. Згідно тієї інформації, яка є в наявності, Роман Перадзе був відсутнім через хворобу, а Ярослав Песоцький – через сімейні обставини. Тут можна сказати хіба що, щоб всі були здорові і у всіх все було добре.

Півфінальні серії «Продексім» – «Енергія» та «Ураган» – «ХІТ» стартують аж 17 квітня. Ну не може бути такого, щоб після них не було про що поговорити: і стосовно гри, і стосовно суддівства.

Анатолій Подвойський, прес-служба СК «Сокіл»

Фото ФБ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ