Руки геть від формату чемпіонату: плей-офф – це все ж таки найкраще, що є в спорті

0
592

Ніколи такого не було, і ось знову

Є одна особливість у українського футзалу, до якої ми вже навіть встигли звикнути, що, на жаль, дуже прикро. Можливо, комусь сам процес подискутувати до вподоби, іноді це виглядає з боку Асоціації футзалу України як таке собі бажання пограти в демократію. Але за ті 20 років, які автор цих рядків активно задіяний в футзальному процесі, це стало майже щорічною забавкою, якої немає в жодній іншій футзально розвинутій країні. Про що ж мова? А про те, що варто тільки завершитися одному поточному сезону, як напередодні нового розгортається суперечка: а за яким би новим форматом нам пограти наступний чемпіонат? І тут вже хто на що здатний – варіантів море: тут вам і двох- або чотирьох коловий чемпіонат без плей-офф, теж саме але з плей-офф, хтось пропонує шістки або з усіма набраними, або з «золотими» очками. Коротше, у кого на що вистачає фантазії.

Одразу варто зазначити: ідеального формату визначення сильнішого не існує! У будь-якого: коловий, шістки, вісімки чи щось інше – завжди будуть опоненти, які знайдуть в них недоліки, і, як це не парадоксально звучить, вони будуть праві! Але, що характерно, недоліки найчастіше озвучуються тими, хто чемпіонат не виграв. І це чомусь не дивує: тому, хто програв, дуже складно визнати те, що десь неефективно спрацювали тренерський штаб і менеджмент клубу, гравці не відповідали завданням, набагато легше пожалітись на те, що формат чемпіонату був недосконалим. От би його змінити на щось нове, тоді ми точно виграємо, а рік пройшов, і дивишся – знову не вийшло. Виходить, і цей новий формат недосконалий, і тому і його треба поміняти. Насправді ж справа в тому, як в арифметиці: від зміни місцями складових сума не змінюється, а стосовно українського футзалу це останні чотири роки звучить так – від зміни форматів чемпіон не змінюється. «Продексім» в Україні і так вже побив рекорд чемпіонств поспіль, коли минулого року став чотириразовим. Якщо цього сезону він підніме цю планку до п’яти, чи багато хто здивується?

Є в спорті такий загальний закон: довготривала гегемонія одного і того ж клубу не сприяє розвитку ані йому самому, ані виду спорту загалом. Але хто ж лікар в Екстра-лізі тим командам, які в останні роки кожного сезону на старт виходять з проголошенням чемпіонських амбіцій, але за фініші виходить холостий вихлоп. Точно «Продексім» і точно формат чемпіонату тут не при справах.

Чому наш сайт змушений звернутися до теми плей-офф зараз, коли від завершення регулярного чемпіонату-20/21 пройшло не так вже і багато часу? Тому що днями на офіційному сайті НФК «Ураган» вийшло інтерв’ю головного тренера команди Максима Павленка, в якому, серед іншого, було порушено тему форматів чемпіонату України, тож загально-українську дискусію стосовно формату чемпіонату України-21/22 неофіційно (бо офіційну відмашку для неї, скоріш за все, дасть АФУ) можна вважати відкритою, як це не прикро констатувати.

Чому Максим Павленко проти?

Вельми поважний всіма в минулому гравець, а нині тренер Максим Павленко на питання, як він ставиться до формули плей-офф, дослівно відповів наступне: «Особисто я проти матчів плей-офф. Поясню чому. Зараз на дворі лютий, і команди, які не потрапили до заповітної вісімки, вже пішли у відпустку. З урахуванням вимоги УЄФА «один гравець – одна команда» вони позбавлені ігрової практики на добрих сім-вісім (!) місяців. Вважаю, що при плануванні проведення та затвердження формули чемпіонату на це потрібно зважати, адже багато молодих гравців довший час залишаються без ігрової практики. Звісно, економічна складова накладає свій відбиток на формулу проведення і рішення приймається в залежності від можливостей клубів».

Одразу варто зазначити, що в «Соколі» до думки Максима Павленка ставляться з повагою, як і до думки будь-якого іншого професіоналу футзалу. Тим не менше, спортивний клуб «Сокіл» стоїть на принципово інших позиціях в цьому питанні, і до того, як навести аргументи на свою користь, є що обсудити в тему думки головного тренера «Урагану».

Наші контраргументи аргументам Максима Павленка

Перше за все, чи не вперше можна побачити, щоб головний тренер команди, яка не мала жодних питань з потраплянням до плей-офф, переймався проблемами тих, хто залишився поза ним, а серед них цього сезону опинилися «Сокіл» та «ДЕ ТРЕЙДИНГ». Це дуже тішить, проте, не маючи жодної інформації про те, як там справи у «ДЕ ТРЕЙДИНГа», та й не переймаючись цим, в нашій команді ніхто найближчим часом до відпустки не збирається. Результати «Сокола» цього сезону аж ніяк не спонукають до відпочинку, а навпаки, виключно до наполегливої праці.

По-друге, вже зараз можна спрогнозувати, коли ж очікувати старту сезону-21/22. Збірна України пролетіла повз чемпіонат світу, тому ніщо не заважає командам Екстра-ліги грати без великих пауз, наприклад, з 21 серпня 2021 року до грудня включно. Чому з цієї дати – бо в січні 2022 року буде фінальна частина чемпіонату Європи в Нідерландах, де збірна України, немає в цьому сумнівів, обов’язково зіграє. Тому від сьогодні до ймовірної дати старту нового сезону лише пів року, а не сім-вісім місяців. І це до офіційного старту, але не забуваємо, що в клубів будуть ще і передсезонні матчі, які розпочнуться раніше.

По-третє, про молодих гравців. Якщо це про молодь з «Сокола» та «ДЕ ТРЕЙДИНГа», то сміємо завірити, що конкретно в нашій команді попіклуються, щоб в гравців не було проблем з ігровою практикою. Минулої суботи «Сокіл» вже зіграв перший спаринг, і одним з його глобальних завдань було те, щоб молоді гравці нашої команди, яким по 16-18 років, мали рівно стільки ж ігрового часу, скільки і більш вікові виконавці. І надалі головний тренер «Сокола» Роман Ковальчик планує дотримуватися цього ж принципу. А щодо матчів, то тут і є поле роботи для менеджменту клубу, і з цим у нас точно дефіциту не очікується: можна грати і з місцевими командами, і з командами з найближчих регіонів, окрім того, відкритим залишається питання з проведенням чемпіонату Балтійської футзальної ліги. До того ж, днями АФУ виступила з проектом перезапуску Першої ліги, який, як виявляється, не заперечує участі в ній команд Екстра-ліги, які не потрапили до плей-офф. Тож, якщо цей проект буде Асоціацією реалізований на рівні, наближеному до Екстра-ліги, то і він може розглядатися як певний варіант, щоб мати ігрову практику.

Резюмуючи цей спектр проблеми: хто хоче мати ігрову практику, в тому числі і для молоді, той її обов’язково буде мати. А щоб молоді гравці (їх, правда, в Екстра-лізі не так багато, але ж все ж таки подекуди є) з інших команд мали вдосталь ігрової практики, до цього згодом обов’язково повернемося нижче. А поки ж загалом про плей-офф та про його різні моменти, по яких можуть виникнути дискусійні питання.

«Чим недоліки плей-офф рахувати трудитися, чи не краще на себе обернутися?» (майже по І. А. Крилову)

По-перше, це те, що, не потрапляючи до плей-офф, команди зарано завершають сезон. Тут варто звернутися до провідних світових ліг – НХЛ та НБА, в яких по 30 команд. До плей-офф виходять по 16, а майже пів ліги завершує сезон в березні, і щось ніде не доводилося читати про те, щоб ті, хто залишився без плей-офф, виступали з заявами, що це несправедливо, неправильно і нечесно. Для них – це якраз привід щось переосмислити, реорганізувати, розібратися з кадрами тощо, щоб прогресувати, в наступному сезоні бути сильнішими і гідними плей-офф.

По-друге, в Україні має місце така думка, що при плей-офф можна в регулярному чемпіонаті грати сяк-так, а от в плей-офф напружитися та всіх порвати. Підтвердження тому, що вона хибна, є те, що в Україні за формату плей-офф чемпіонами ставали лише команди, які в регулярному чемпіонаті посідали місця не нижче третього. А його, щоб вибороти, неможливо грати аби як. І в тому, що така думка є в когось з футболістів в головах, то це не проблема плей-офф, це проблема «совкового» мислення конкретних гравців і відсутності в них справжнього професіоналізму. Коли під завісу регулярного чемпіонату одна команда заради плей-офф виходить вмирати, а гравці другої, яка вже в плей-офф, виходять на майданчик, як іноді кажуть самі футболісти, «на сигареті», то це і є «совковість» мислення та відсутність справжнього професіоналізму. Ось саме це потрібно викорчовувати тренерам, і плей-офф тут ні до чого.

По-третє, спробуємо задатися питанням: якби недоліки плей-офф переважали його переваги, чи грали б за цим форматом в тотальній більшості європейських чемпіонатів? Плей-офф грають скрізь і всюди, і матчі, коли сильніший визначається сьогодні і зараз, завжди приваблюють глядачів. Нехай вболівальники останнім часом не мали можливості вживу спостерігати за грою, але всі бажаючі дивляться онлайн-трансляції. Одним з останніх в Європі, хто почав грати плей-офф, був чемпіонат Білорусі, і нехай він ще не самого високого рівня, але ж його окремі ігри дійсно цікаво переглянути. З тих країн, хто поруч, без плей-офф чемпіонат Польщі, але не будемо забувати, що реально професійна команда в ньому це один «Рекорд», в усіх інших гравці ще і працюють. І це дійсно серйозна перешкода, тому що працюючі гравці не можуть зриватися з місця своєї роботи, щоб поїхати грати плей-офф серед тижня. Але рано чи пізно це питання якось і в Польщі вирішать, бо грати плей-офф бажаючих в цій країні з кожним сезоном все більше і більше. Там же, де грають плей-офф, інші варіанти навіть не обговорюються взагалі, не говорячи про те, щоб кожного року, як в нашій Екстра-лізі. Прийняти ж рішення, щоб питання, грати плей-офф чи вдатися до чогось іншого, не піднімалося хоча б наступних сезонів п’ять-десять, чомусь у Асоціації футзалу України не вистачає, як іноді кажуть, політичної волі.

Плей-офф, як запобіжник нерівності, якої не уникнути

В чому ще суттєвий плюс плей-офф – він дозволяє знівелювати ті моменти нерівності, які можуть бути (а вони є!) в клубів протягом сезону. Наприклад, різна завантаженість гравців. Що ми маємо зараз? Поки гравці «Продексіма» розриваються на кількох фронтах, їхні конкуренти або відпочивають, або планомірно готуються вдома. І готуються, щоб при нагоді «продексімівців» взяти «тепленькими». Класичний приклад це коли пару років тому «Продексім» лише в понеділок після важкої дороги повернувся до Херсону з Сербії, а вже в середу його «тепленьким» накрив «Титан» 9:3. І потім ці 3:9 херсонці героїчно вигрібали остаток сезону, тому що «Титан» в шістку вліз і потім благополучно знявся. Це – рівні умови?

Друга «нерівність» – Ви не забули, що ми живемо в епоху коронавірусу? І Ви справді вважаєте, що якщо навіть якомусь клубу перенести гру через те, що в нього кілька гравців захворіли на ковід, то, коли ці один-два тижні минуть, футболісти знову будуть в оптимальній формі? Так вважати може тільки людина, яка не розуміє, що таке справжній ковід, скільки потім треба часу, щоб від нього оговтатися і які ще можуть були наслідки в найближчі кілька тижнів, коли у того, хто перехворів, тест виявиться негативним. В цьому сезоні деякі клуби Екстра-ліги грали то без кількох гравців, у яких нібито травма, а реально ковід, і цю інформацію клуби шифрували, то без захворівших головних тренерів, то, коли вже шило в мішку неможливо було приховати, змушені були звертатися до АФУ про переноси. В той же час, декому, нехай ці клуби дякують Господу, від ковіду вдалося відскочити. Можна вважати, підфартило, але, знову ж таки, це – рівні умови?

Рецепт підняття «фізики» та зростання молоді

Коли вже стільки багато написано, логічним буде питання, а що ж пропонує «Сокіл»? Ну, по-перше, припинити дискусії про потрібність плей-офф, тому ще він – найкраще і найцікавіше зі всього різноманіття форматів. По-друге, це те, що наша команда пропонувала і минулого року – регулярний чемпіонат грати в чотири кола. І зайвий аргумент на користь цієї пропозиції в тому ж самому інтерв’ю додав головний тренер «Урагану». Цитуємо Максима Павленка: «Проведення двох матчів поспіль [в плей-офф] вимагає відповідної функціональної підготовки гравців, коригування тренувального процесу. Фактично на відпочинок взагалі не буде часу, адже кожні вихідні будуть матчі і потрібно мати запас функціональних можливостей організму, щоб витримати такий графік і в цілому досягнути бажаного результату». З цього логічно витікає, що якщо ж формат в чотири кола зі спареними іграми буде прийнятий, тренери будуть знати про це заздалегідь, «запас функціональних можливостей організму» будуть закладати у футболістів в період передсезонної підготовки, а не ламати голову над цим при підготовці до плей-офф.

Ще один важливий і вагомий аргумент на користь чотирьох кіл. Якісна фізична підготовка завжди була вагомим компонентом, який давав перевагу над суперниками гравцям збірної України часів Геннадія Лисенчука. Зараз же цього немає ані у збірної, ані в конкретних клубах, коли вони грають на міжнародній арені проти найсильніших збірних або клубів Європи. А звідкіля вона візьметься, коли за пів року в чемпіонаті клуби грають по 18 матчів, а це по 3 в місяць. Це перше. Друге, пригадаємо, що «Продексім» 12 днів готувався до гри з «Мовістар Інтером», і що, херсонці мали перевагу над іспанцями в «фізиці», які за той же період часу зіграли три офіційні гри? Відповідь саме на це питання нещодавно бачили всі.

І, нарешті, як обіцяли – про молодь. Коли у команди буде вдвічі більше ігор, і у тренерів відкриється величезний простір для того, щоб давати молодим гравцям повноцінну практику, а не вичікувати, коли ж основний кістяк здобуде достатню перевагу в рахунку, яка перетворить ігрову практику молоді на таке собі «тренування без підвищеної відповідальності».

Анатолій Подвойський, прес-служба СК «Сокіл»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ