Такі різні півфінали плей-офф, або Коли уважно пошукати логіку в футзалі, то її можна знайти

0
311

Чемпіонат України з футзалу минулими вихідними подолав свій черговий рубіж – завершилася півфінальна стадія плей-офф, яка визначила дві команди, які і розіграють між собою звання найкращої в сезоні-2020/2021. Різними виявилися шляхи до головних матчів у «Продексіма» та «Урагану»: херсонці своїм вищим класом дуже впевнено подолали бар’єр у вигляді львівської «Енергії», франківці ж після обміну перемогами з «ХІТом» на своєму паркеті в столиці України у потрібний час, коли вже грався овертайм та пробивалися 6-тиметрові удари, показали вищій рівень виконавчої майстерності, чим і заслужили право грати в фіналі. Що було цікавого і зовсім не цікавого в цих півфінальних поєдинках, чому став можливими саме такий склад пари фіналістів, в огляді від пре-служби СК «Сокіл».

Сумно, як у дитинстві

«Продексім» – «Енергія» – 4:0, 4:0, 2:0
(регулярний чемпіонат – 4:2, 4:1, Кубок України – 2:2, 1:0)

У Вас ніколи в дитинстві не було такого, що Ви пішли на якусь виставу або в цирк, де Вам обіцяли ведмедиків на велосипедах, або в театр ляльок на якусь казочку, але коли Ви виходили після цих вистав, то відчували сильне відчуття розпачу? Ви йшли-йшли, чогось очікували яскравого, а по факту все було якось буденно, і кілька наступних годин на душі було дуже прикро. Нібито ведмедики пару кіл навколо манежу проїхалися, тобто питань до організаторів ніяких – все по-чесному, але ж Ви очікували явно не того?

Не знаю, як в кого, але саме таке відчуття було у автора цих рядків після завершення півфінальної серії між «Продексімом» та «Енергію». Перед нею було кілька вагомих аргументів, чому «Енергії» по силах не тільки нав’язати херсонцям боротьбу, але і подолати їх. Щоб бути конкретними, наведемо їх.

По-перше, це сила самої «Енергії». Львів’яни саме цим складом і саме з цим тренером грають кілька років, протягом яких в команді були лише точкові ротації. По-друге, що команда, що гравці вже, що називається, награні і досвідчені. Знаєте, вже всі ці балачки стосовно «молодості» «енергетиків» при середньому віку команди близько 28-ми (!) років, слухати набридло – час зростати з дитячих штанців вже настав. Якщо і далі в 24-26 років ходити в «молодих», то за 2-3 роки можна вже і в статус «легенд» перекочувати – футбольний вік дуже швидкоплинний. По-третє, ближче до самих матчів. «Енергія» до них готувалася в повному складі: від викликів до збірної Тараса Кузя та Мар’яна Пелеха Олександр Косенко відмовився, до Запоріжжя на матчі з данцями їздили лише головний тренер Валерій Легчанов та воротар Назарій Войтович, тому їхня відсутність не мала бути відчутною, тим більше, що через відміну гри з Албанією обидва повернулися до Львова більш ніж за тиждень до першої гри з «Продексімом».

Інша річ – «Продексім», який кадрові проблеми не відпускають, а про те, що в Херсоні були певні панічні настрої, говорить вся ця не зовсім зрозуміла історія з залученням воротаря «ІнБева» Андрія  Мельника. Конкретніше, у головного тренера «мельників» Андре Броканелло і так не вщухає головний біль через відсутність Миколи Білоцерківця, а процес пошуку того, хто б як одне ціле взаємодіяв на майданчику з іншими трьома гравцями першої четвірки, є перманентним. Після Кубку України до всіх проблем ще додалася проблема з воротарською ланкою. Перед сезоном з нею в Херсоні був повний ажур – аж три воротарі, а зараз, перед півфіналами, залишитися з нестабільним Бакинським та необстріляним Зайцем – це було схоже на рулетку: або можна було джек-пот зірвати, або залишитися з зеро. До того ж, ситуація зі збірниками. До збірної України було залучено небагато, з польових гравців всього троє, але це і були Шотурма, Корсун і Зварич. Не будемо забувати і про Роніньо, який по повній відбігав обидві гри збірної Грузії з Францією та Росією.

Тобто, якщо б перед півфіналом на важелі покласти всі «за» та «проти» «Енергії» та «Продексіма», то були всі підстави очікувати того, про що говорилося, вище. Але на виході вийшло так, як в дитинстві після ведмедів на велосипедах – дуже-дуже сильний розпач. Чому зранений та з проблемами «Продексім» просто зім’яв «Енергію» у двох матчах в Херсоні, то нехай з цим розбираються у Львові. Можливо, перед третьою грою «енергетики» і плекали якісь надії завдати херсонцям першої поразки, але кого не спитай про це зі сторони, всі були впевнені, що «Продексіму», щоб добити «Енергію», вистачить у Львові однієї гри. Так воно і вийшло, при чому в класичному стилі: спочатку один гол, а потім другий в порожні ворота. А «Енергія» встановила унікальний антирекорд, який перебити не можна, а можна тільки повторити: програла серію під двійний нуль, не вигравши жодної гри і не забивши жодного м’яча.

Можна ще багато чого наговорити про ці матчі на кшталт того, що дії «енергетиків» нагадували гру команди, яка подумки вже у відпустці, але чи варто? Звичайно, тренерський штаб львів’ян тепер буде «аналізувати і розбиратися», але фактом є те, що гравці безпорадно втратили чудовий шанс виграти золоті медалі. Тепер же на порядку денному у Львові – не втратити шанс взяти «бронзу», тому що у «Енергії» по інший бік майданчику буде команда, якій ці медалі взагалі не цікаві. Чому? Так згадайте події чотирьохрічної давнини, коли «ХІТ» не дограв серію за бронзові медалі з «Локомотивом».

Дрібниці в футзал не грають, але вони дозволяють перемагати

«Ураган» – «ХІТ» – 2:0, 0:2, 6:5, 1:1 (пенальті 5:4)
(регулярний чемпіонат – 2:7, 2:1)

Головного, чого не було в півфінальній серії між «Продексімом» та «Енергією», а мова про інтригу, достатньо було в другій парі – в протистоянні «Урагану» та «ХІТа». Судячи з того, якою була розв’язка в третій та четвертій грі, в фінал могла вийти будь-яка з цих команд. Але якщо фіналістом таки став «Ураган», то виходить, він був трошечки кращим в якихось моментах, тому і варто пошукати в сумарній перемозі франківців елементи логіки.

І головний з них – це воротарі. Загально відомо, і про це не могли не знати в «ХІТі»: зі слабкими воротарями серії плей-офф не виграються. А про те, що воротарська ланка київського клубу це суцільна проблема, красномовно розповів регулярний чемпіонат.

Є таке трохи ефемерне поняття – чемпіонська гра. Під нею мається на увазі такий собі взірець, на який мають в тому чи іншому орієнтуватися інші команди. Та чи може бути взірцем гра «ХІТа»? Деякі ігри підопічні Олега Лук’яненка провели практично ідеально, чим, наприклад, був другий матч в Івано-Франківську вже в півфіналі. Але чи це «чемпіонська гра», коли кияни грають 5:5 на своєму майданчику (!) з «ІнБевом», «Продексімом», АФФК «Суми», пропускають п’ять м’ячів від «Моноліту-Viva Cup», ще було 4:4 з «Енергією»? А якщо сюди ж додати і 5:6 з «Ураганом», то, вибачте, пропускати в середньому по п’ять м’ячів за гру – це «чемпіонська гра»? Це те, чому мають вчитися і що потрібно брати на озброєння іншим командам? Це ближче до відомої бразильської системи, коли нам забивають скільки зможуть, а ми – скільки захочемо. Тільки справа в тому, що з другою частиною – заб’єм, скільки захочемо – у гравців «ХІТа» не клеїлося.

Якщо ближче до матчів в Києві, то гра воротаря «ХІТа» в третьому матчі – це взагалі великий привіт головному тренеру збірної України Олександру Косенку. Коли, як мінімум, чотири з шести м’ячів на совісті воротаря, це нормально? Якщо на думку Олександра Петровича це так, тоді прохання до всіх українських вболівальників в січні наступного року протягом чемпіонату Європи розслабитися і не напружуватися – результату не варто очікувати. А хіба не з вуст тренера «ХІТа» Влада Лисенка неодноразово можна було почути, що в тій чи іншій грі кияни грали без воротаря, а в фіналі Кубку України товариш Сухов не грав, а просто приймав участь?

На відміну від «ХІТа» «Ураган» мав хоч і не суперову, але надійну воротарську ланку, яка і не підвела. Максим Павленко, не побоючись за результат, сміливо міг довірити місце на останньому рубежі Володимиру Кардашу, який і став одним з героїв четвертої гри – і в пропущеному м’ячі йому не дорікнеш, і всього один його сейв в післяматчевій серії пенальті став вирішальним у всьому півфінальному протистоянні.

Що ще на користь логічного в перемозі «Урагану» – це якість підготовки гравців. Подивимося суто на статистку «ХІТа» та «Урагану» в регулярному чемпіонаті. Після першого кола у «ХІТа» було 21 очко і друге місце в турнірній таблиці, а у «Урагану» – 16 очок та четверте місце. Але в другому колі київська команда набрала всього 15 очок, що і призвело до її підсумкового третього місця, в той час як доробок франківців в другому колі склав аж 24 залікових пункти. Що називається, відчуйте різницю. Виходить, в той час, коли спортивна форма «ураганівців» йшла на підйом, у гравців «ХІТа» вона йшла на спад. Тому, якщо підопічні Максима Павленка знайшли в собі сили вирвати перемогу в третій грі, а потім не дозволили себе затоптати в овертаймі четвертої гри, чи не від того це, що вони були краще підготовленими?

Кілька років тому в одному з інтерв’ю Сергія Журби в якості аргументу «проти плей-офф» можна було почути таке, що при плей-офф можна так-сяк грати в регулярному чемпіонаті, а в плей-офф зібратися, напружитися та й виграти його. Що ж, можливо, це справедливо стосовно самого Сергія – його дії на майданчику в третій грі вкотре показали, чому він є одним з найкращих наших футзалістів останніх років. Проте, в «ХІТі» не 12 таких гравців, як Сергій Журба, і навіть не 7-8. Дехто, як не напружувався в четвертій грі, так і не зміг попасти в гру, дехто, давайте говорити відверто, в силу свого віку не міг видати наднапруження, потрібного, щоб зламати франківське катеначчо.

Щодо професіоналізму загалом, то, як це не банально, його справжньому професіоналу треба видавати з гри в гру, не поділяючи їх на «потрібні» та «не потрібні». В «Урагані» або виховання гравців таке, або вимоги Максима Павленка, але команда в кожній грі грала «від і до», а от у «ХІТа» принаймні одна гра точно була такою, коли результат київській команді, на відміну від його суперника, вже не був потрібним (як, мабуть, і преміальні за перемогу), от вона і дозволила собі зневажливе ставлення до футзалу, втративши в самому кінці гри перевагу в два м’ячі. І це з суперником, якого в рази переважає в класі.

Суддівство: коли воно добре, тоді воно і добре

На півфінальні матчі суддівський комітет АФУ кинув всі свої кращі сили, і, що приємно зазначити, загалом вони виправдали свій рівень. З семи півфінальних матчів лише в одному виникли контраверсійні епізоди. Відбулися вони протягом короткого часу в середині другого тайму першої івано-франківської гри між «Ураганом» та «ХІТом». Спочатку арбітри Євген Гордієнко та Євген Диннік не знайшли підстав для призначення пенальті в ворота «ХІТа», що за рахунку 2:0 на користь «Урагану» фактично вбило б інтригу. А за кілька секунд спочатку призначили, а потім відмінили пенальті в ворота «Урагану», коли м’яч нібито влучив в руку Лебідю, який лежав на майданчику.

По першому епізоду відеокартинка так і не дала чіткої відповіді, чи було порушення з боку гравця «ХІТа», тому що гідного повтору так і дали. А в другому моменті судді спільними зусиллями все ж таки з’ясували, що м’яч влучив Лебідю не в руку, а в плече, і своє початкове рішення скасували. Що ж, коли воно добре, то воно добре, і головним «добре» було те, що в обох півфінальних парах суперники визначили сильнішого дійсно власними зусиллями, і на це жодним чином не вплинули суддівські рішення.

Фінал: тепер унікальний шанс вже у франківців

Більш ніж за тиждень, а, точніше, 8-9 травня свій двобій за титул сильнішої команди України розпочнуть «Продексім» та «Ураган». Саме ці дві команди фінішували в регулярному чемпіонаті першою та другою, тому поки що наш плей-офф обійшовся без суттєвих несподіванок. Нею може стати фініш фінальної серії плей-офф не за ранжиром, якщо «Урагану» вдасться скинули херсонців з верхньої сходинки п’єдесталу, яку вони посідають протягом останніх років. Давайте говорити відверто, всі передумови у команди Максима Павленка для цього є. Всі ті кадрові проблеми, про які вище говорилося щодо «Продексіма», нікуди у херсонців не поділися, а навпаки – в цьому сезоні ми вже навряд чи побачимо на майданчику «українського бразильця» Петра Шотурму. Тому за нього доведеться тягнути бразильцям натуральним, а ще тим українцям, хто залишився боєздатним в обоймі Андре Броканелло. Тобто, тепер вже у «Урагану» є той самий унікальний шанс, яким в півфіналі не скористалася «Енергія».

Вагомі аргументи для цього у команди Максима Павленка є: це ті самі плюси, які в неї були і перед протистоянням з «ХІТом», включаючи і більш потужну воротарську ланку. Чого лише не вистачає, та і не могло вистачати – це досвід. Досвід саме таких жорстких поєдинків плей-офф, через них свого часу проходили тільки найдосвідченіші гравці «ураганівців»: Кордоба, Кардаш, Колток, Коваль. Цього сезону гра і результат «Урагану» в значній мірі залежить від Лебідя та Абакшина, і поки вони команду тягнули. Але в фіналі все буде на порядок жорсткіше – в Херсоні гравці дуже добре знають, за що вони мають на майданчику «вмирати», і свій титул, а разом з ним і солідні преміальні за перемогу в чемпіонаті України за просто так нікому не віддадуть.

Анатолій Подвойський, прес-служба СК «Сокіл»

Фото – фейсбук

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ